Сьогодні, 29 червня 2021 року, виповнюється 362 роки з дня великої перемоги України над російським військом у Конотопській битві.
У битві під Конотопом війська гетьмана Івана Виговського за підтримки Кримського ханату та поляків 29 червня 1659 року завдали нищівної поразки московським військам Олексія Трубецького. Великі втрати московського армії відкривали козацькому війську шлях на Москву, проте антигетьманські чвари і розбрат в Україні завадили Виговському досягти успіху.
У 1659-му році, користуючись розбратом поміж українців, Росія йде в наступ. Протягом 70 днів 4 тисячі козаків боронили місто Конотоп. Загін волинського шляхтича, ніжинського полковника Григорія Гуляницького, який командував козацьким корпусом, добряче пошматував військо Олексія Трубецького, і змусив зупинитися князя в лісах довкола Конотопа.
Гетьман Іван Виговський протягом цього часу зумів зібрати військо, запросивши союзників поляків та кримських татар і 27 червня об’єднане військо пішло в наступ.
За таких обставин, вже за два дні, 30 тисячну армію відбірного московського війська козаки заманили в пастку. Під час бойових дій командування ворожої армії було знищено, а решта царського війська протягом трьох днів вигнано геть з України в бік Москви.
У Конотопській битві Україна відстояла своє право на власний національний розвиток. Раніше 1648 року гетьман Богдан Хмельницький уклав новий союз – передусім військовий із Кримським ханством. Так утворився елітний кінний підрозділ Української козацької армії.
Зазнавши поразки під Конотопом, Москва почала готуватись до оборони. За царським указом «люди всіх чинів» були мобілізовані на земляні роботи, до столиці почали стікатись навколишні жителі, а патріарх Нікон переселився до Клязинського монастиря у Тверській землі. Воєвода Шереметьєв у Києві опинився в оточенні й Данило Виговський знову взяв місто в облогу. Татари практично безперешкодно спустошували південні окраїни Московського царства, здійснюючи рейди аж до Воронежа.
Проте скористатись зі сприятливої воєнно-політичної ситуації Івану Виговському не вдалось. У серпні проти нього виступив його близький соратник переяславський полковник Тиміш Цецюра і ніжинський Василь Золотаренко, у вересні – учасник Конотопської битви полковник Іван Богун та вінницький Іван Сірко, спустошливі рейди якого по татарських землях змусили повернутись у Крим війська Мехмеда Ґерая. Заколотників підтримали Ромни, Гадяч, Лохвиця і Полтава. На скликаній в урочищі Маслові Став на Росаві (нині Маслівка Миронівського району Київської області) козацькій раді Виговський наказав зачитати Гадяцький договір, щоб довести переваги союзу з Річчю Посполитою, однак розуміння не знайшов – у зчиненій бійці були вбиті три його близькі соратники, а сам гетьман врятувався втечею.
Обраний гетьманом Юрій Хмельницький надії повсталих не виправдав. Можливо був занадто молодим і недосвідченим. Березневі статті свого батька відстояти не зумів, і вже у жовтні під тиском Олексія Трубецького, який повернувся з військом у Гетьманщину, підписав Переяславські статті. За якими Україна повернулася під зверхність Московського царства із жорстко обмеженим статусом автономії.
Конотопська битва для військових звитяг України має велике значення. З огляду на це 11 липня 2015 року було встановлено в Конотопі пам'ятний знак Конотопської битви.
Джерело: https://www.jnsm.com.ua/h/0708Q
Немає коментарів:
Дописати коментар