Показ дописів із міткою АТО. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою АТО. Показати всі дописи

пʼятниця, 23 липня 2021 р.

22 липня 2014 року Сєвєродонецьк був звільнений від російських банд

22 липня минуло сім років з часу звільнення Сєвєродонецька від терористів ЛНР.
Ця подія для багатьох жителів міста стала справжнім історичним і знаковим моментом. Український народ висловив свою незгоду і наполіг на продовженні руху до імплементації загальнолюдських цінностей. Кремлівські маріонетки злякалися, деякі з них почали тікати, а інші активно підтримали терористичну агресію, що виникла з боку Московії в момент цих важких історичних випробувань для України.
Одна із мешканок Сєвєродонецька Тетяна Белянская пригадує про події тих часів. Під час окупації вона знаходилась у місті, виходила на роботу в свою кав'ярню «АртИшок» – не знімала прапор України з кав'ярні і пригадує прикмету.
«У мене тут висів білборд – на одній стороні був Мозговий – його обличчя, а на іншій стороні – прапор «ЛНР». Клеїли дуже швидко, мабуть, вночі. Дивлюся, їдучи на роботу, одна смужка від прапора відпала. Я кажу дівчатам – напевно, коли повністю відпаде – нас звільнять. Через деякий час друга смужка відпала. Я йду 21 липня на роботу, був дощ, дивлюся – останній клаптик вже валяється в траві. Я кажу – все, нас точно будуть звільняти».
Тоді ж у мережі з'явилося відео, як з Рубіжного йде танк в бік міста, але було не ясно – чи то в Лисичанськ, чи то в Сєвєродонецьк. Радість була неймовірна після відео. «Я не знаю, що я відчула, якийсь божевільний стан. Я вийшла на вулицю – там перші машини, їдуть бобіки, автобуси, всі брудні, в пилюці, прапори висять українські. Я почала кричати, махати, плакати», – зазначає Тетяна, вона і дотепер плаче, згадуючи ці події. «Ми йшли пішки, кому могли – повідомляли дорогою. Вже стояли вояки, їм вручали хліб-сіль. Вони стояли замучені та розгублені. Але у них не було розслабленості, вони стояли в бойовій стійці намагаючись швидше виїхати. Весь мітинг зайняв близько 15 хвилин. Я пам'ятаю – бабусі-дідусі прибігли, хто сигарети пропонував бійцям, хто гроші, хто шоколадку. Вони відмовлялися», – каже Тетяна.
Заступник губернатора Ольга Лішік розповіла, що весь час, поки місто було окупованим, не їхала звідти. «Я так виходила сама на проспект, дивлюся – і нікого немає. Взагалі нікого, порожньо. Люди масово виїжджали із міста, – 500 чоловік, а то й по тисячу в день. Їхали до Москви у Краснодар, до родичів і поверталися, коли вже було все спокійно. Тобто вони цього не бачили», – зазначила Лішік. Життя в окупації у неї викликало три почуття: страх, невідомість і відчуття віртуальної реальності, як у комп'ютерній грі. «Я думала, що ніколи більше не одягну вишиванку, тому що мене просто вб'ють за це. Коли відбулося звільнення – люди почали по-справжньому усвідомлено сприймати свою символіку, дорожити нею».
На її думку, при звільненні спрацювала і тактика переговорів, і силова тактика.
«Коли Сєвєродонецьк звільнили, мені подзвонили і сказали – пішли, зараз будуть вивішувати Український прапор на будівлю місцевого ДК. Ми зібралися, у мами День народження якраз, я кажу – «Мамо, підемо подивимось, як будуть вішати наш прапор».
За її словами, це було вже після обіду 22 липня.
«…З шостої ранку були дуже сильні бої і вибухи. За Чистим озером вибухало все, скло тремтіло на вікнах, і десь о 13.00 все припинилося. Гриміло десь по околицях, але сказали, що вже все закінчилось. Як прикмета війни – рація «Зело». Напевно, у всіх вона стояла. Кожен перемовлявся і всі слухали цих сепаратистів, щоб розуміти хоча б – що у них на думці. Спочатку була тиша повна потім вони почали говорити «Не може бути», почуття розчарування у них, істерика, паніка і потім тиша. Всі зрозуміли, що це не просто так».
Із 22 вересня місто стало тимчасовим адміністративним центром Луганської області.

вівторок, 6 липня 2021 р.

Звільнення Краматорська від проросійських сил

5 липня 2014 року українські військові звільнили м. Краматорськ від бойовиків сепаратистського угрупування ДНР разом з російськими терористами. Силами АТО було витіснено проросійські ворожі угруповання із Краматорська, і над містом піднято прапор України.
На початку травня тривала спецоперація зі звільнення території Донеччини від російсько-сепаратистських ворожих сил. Сергій Пашинський, в. о. голови Адміністрації Президента України оголосив, що АТО на території Краматорська вийшла у фінальну стадію, але активні бойові дії тривали ще близько місяця. В результаті активних дій Українських військових 5 липня, після поразки у Слов'янську, сили ДНР покинули Краматорськ, після чого його зайняли українські війська.
5 липня 2014 року о 13:00 бійцями-розвідниками 2-го батальйону Нацгвардії над міськрадою Слов'янська встановлено український прапор. Того ж дня передові сили Нацгвардії увійшли й до Краматорська. Першими йшли розвідники та сапери, за ними – інші військові підрозділи.
Уперше урочисто відзначено День звільнення Краматорська на державному рівні у 2016 році (друга річниця звільнення міста).

Джерело: https://cutt.ly/imzum30

вівторок, 15 червня 2021 р.

13 червня - День звільнення Маріуполя

13 червня 2014 року, на світанку українські силові структури почали успішну операцію зі звільнення Маріуполя, в якій був задіяний спецпідрозділ МВС «Азов», підрозділи Національної гвардії України і «Дніпро-1».
Маріуполь як великий промисловий центр та портове місто відігравав особливу стратегічну роль в реалізації путінського проєкту «Новоросія». Також це вихід до Азовського моря – пряме морське сполучення з анексованим Кримом, а перспектива захоплення півдня Донецької, Запорізької та Херсонської областей відкривала шлях до Криму суходолом.
Тому з березня 2014 року Маріуполь входив до переліку міст, де розгорнулися події «Російської весни». У квітні місто опинилося під контролем сепаратистів, яким вдалося захопити приміщення міської ради та інших державних органів.
14 квітня 2014 року українська влада розпочала Антитерористичну операцію з метою повернення під свій контроль захоплених бойовиками міст сходу України. Колона 72-ї бригади 9 травня зруйнувала барикади, які сепаратисти поставили у місті, й увірвалася до Маріуполя. Проросійські бойовики чинили збройний опір, напавши на управління МВС та інші об’єкти силових відомств. Місто палало, почалися масовані обстріли житлових кварталів, деякі жителі міста кидалися під колеса військової техніки ЗСУ. Для уникнення ескалації конфлікту та щоб не допустити великої кількості жертв серед місцевого населення штаб АТО 10 травня ухвалив рішення про тимчасове виведення бійців Національної гвардії з міста.
Більше ніж місяць Маріуполь був під контролем російських окупаційних сил.
Жителі міста до сьогодні з жахом згадують беззаконня та бандитизм, які їм довелося пережити за період окупації.
Операція по звільненню Маріуполя розпочалася на світанку 13 червня, в якій брали участь штурмові групи бійців загону «Азов», дві роти батальйону «Дніпро-1», бійці 79-ї окремої аеромобільної бригади, 1-ша бригада Національної гвардії.
Після бойового штурму, який тривав декілька годин, було ліквідовано ключові опорні точки бойовиків, знищено їхню техніку, відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.
Силам АТО протистояло до сотні бойовиків. За день до операції з Маріуполя втекла банда «Чечена», одного з лідерів терористів. За підсумком спецоперації було ліквідовано кілька терористів та затримано кілька десятків злочинців.
Після звільнення Маріуполя бійці «Азову» провели «Широкинську операцію», завдяки якій лінію фронту вдалося відсунути від мирного українського міста та убезпечити мешканців Маріуполя від постійних обстрілів російських найманців.
Нині Маріуполь живе своїм мирним життям, як і більшість українських міст. Два роки тому він увійшов у число шести міст із найнижчим рівнем злочинності.
Уперше урочисто День звільнення Маріуполя від проросійських терористів було відзначено на державному рівні 13 червня 2016 року, на другу річницю звільнення міста.

середа, 9 червня 2021 р.

Книги про війну АТО/ООС: читати чи відкласти на потім?

У межах просвітницького проєкту "Перечитати війну" на вшанування подвигу українських вояків укотре згадуємо події російсько-української війни, відображені в книжках учасників бойових дій, волонтерів, журналістів та простих очевидців.
На сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-зустріч із Ганною Скоріною, незалежною дослідницею книг про російсько-українську війну, блогеркою, авторкою проєкту #Книги_про_війну "Книги про війну АТО/ООС: читати чи відкласти на потім?"

7 років тому, протягом червня–липня 2014 року українське військо, що складалось із регулярної армії та добровольчих загонів, зупинило просування російської окупації та звільнило від бойовиків частину захоплених територій Донеччини та Луганщини. Звільнення розпочалося 3 червня 2014 року. До цієї дати і приурочено серію зустрічей на тему російсько-української війни.
Тема війни на Донбасі болюча та викликає багато суперечок. Так само і книжки про неї. Хтось не готовий читати про АТО, бо «не витримує психіка». Комусь важко, бо «як пости у соцмережах ці тексти — норм, але до літератури їм далеко». Інші вважають, що такі книжки — скоріше інструмент реабілітації для бійців, які пройшли всі кола пекла. Про російсько-українську війну пишуть не тільки військові, а й журналісти та письменники. Література про війну - це література фактажу, вона заснована на реальних подіях, на власному досвіді. І цим вона цікава й цінна.
З чого почалася цікавість Ганни Скоріної до книжок про війну? Що дало поштовх для цього? Як вона це робить? Які результати її важливих досліджень? Які прогалини є в українському літературознавстві щодо книг про війну? Які має розвиватися література такого напрямку і що для цього треба зробити?


Оборона ДАПу. Битва, що змінила хід війни

На вшанування пам’яті про полеглих українських воїнів-оборонців Донецького аеропорту Центральна бібліотека Солом'янки організувала онлайн-зустріч із безпосереднім учасником тих подій В’ячеславом Зайцевим.

26 травня 2014 року розпочалися бої за Донецький аеропорт, що тривали 242 дні. Бої за Донецький аеропорт, особливо у вересні 2014 — січні 2015 року, стали одними з найзапекліших у сучасній російсько-українській війні. Оборона ДАПу — символ героїчного спротиву простих громадян України — наших батьків, братів, синів і друзів, значно більшим силам східного агресора.
Боєць 79-ї аеромобільної бригади В'ячеслав Зайцев (позивний «Хортиця») розповів про свою участь у війні, про свій бойовий шлях, про поранення та нагороди, про страшні втрати на війні, про справжні цінності, які переосмислюються, коли проходиш крізь пекло війни, про цінність мирного життя, за яке воювали й воюють наші хлопці.
Як потрапив В.Зайцев на війну? Які цінності на війні і в мирному житті? Чим вони різняться? Що відбувалося в Донецькому аеропорту у вересні 2014 — січні 2015 року? Чому за цей об'єкт точилася запекла боротьба не на життя, а на смерть? Що було найважче навіть для справжніх і сильних чоловіків?
По-чоловічому стримано В.Зайцев розповів про оборону Донецького аеропорту. На його глибоке переконання, початок оборони ДАПу в цій війні був поворотним пунктом, а сама оборона переломною. Ця битва змінила хід війни.


вівторок, 14 квітня 2020 р.

Шість років від початку війни...

Шість років тому, 14 квітня 2014 року, зі звільнення Донецької та Луганської областей від російських гібридних сил розпочалась Антитерористична операція (АТО).
Напередодні цієї дати відбулося стрімке загострення ситуації: за підтримки російських спецслужб і «добровольців-волонтерів» бойовики зайняли Донецьк, Луганськ, Горлівку, Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Маріуполь - під їхнім контролем опинилася половина Донеччини і Луганщини. Тому 14 квітня виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав Указ про виконання ухваленого на засіданні РНБО рішення «Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності». 
Почалася антитерористична операція. Збройні сили, Національна гвардія, добровольчі батальйони почали звільняти міста і села Донбасу...
За останніми офіційними даними, внаслідок бойових дій на Донбасі загинуло близько 13 тисяч громадян. За інформацією Міністерства оборони, Українське військо, починаючи з квітня 2014-го, втратило понад чотири тисячі людей. Про матеріальні втрати України годі й говорити…

вівторок, 31 жовтня 2017 р.

Від дітей - із вдячністю

Слова щирої подяки, написані нерівним дитячим почерком, зворушливі малюнки тих, хто ще не вміє писати, нехитрі патріотичні сувеніри, виготовлені дівочими руками, смаколики -  від читачів бібліотеки імені І.Багряного для воїнів-захисників, тих, хто зі зброєю в руках захищає незалежність країни. Ми разом, і ми переможемо!
 

понеділок, 7 вересня 2015 р.

Відкриття мемеріальної дошки

1 вересня у Київському медичному коледжі імені П.Гаврося відбулося відкриття меморіальної дошки випускнику коледжу Андрію Аболмасову, який загинув у зоні АТО.
Серед випускників коледжу чимало учасників АТО. Одним із них був старший сержант медичної служби, фельдшер батальйону "Айдар" Андрій Аболмасов. Він героїчно загинув, захищаючи життя бойових побратимів, прикривши їх своїм тілом, у 2014 році.  За героїчний вчинок Аболмасов Андрій Вікторович нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 

середа, 6 травня 2015 р.

Зростаємо патріотами

Патріотизм - це одна із якостей людського характеру. Це величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь, виховує великих, сильних людей, які не рахуються з цінною свого життя й здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Щоб це все донести до дітей, бібліотекарі бібліотеки імені П.Вершигори запросили на урок мужності «Зростаємо патріотами» справжніх патріотів України - волонтера Наталію Мельничук та учасника бойових дій в зоні АТО Сергія Марценюка.

четвер, 30 жовтня 2014 р.

На цій землі нас не здолать!

Бібліотека імені П.Вершигори долучилася до благідійної акції "На цій землі нас не здолать!", яка відбулася в Музеї літератури 28 жовтня, головною метою якої був збір коштів для солдат, які перебувають в зоні АТО, а також для поранених, які проходять лікування в Центральному військовому шпиталі в Києві.
Читачі бібліотеки провели майстер клас з виготовлення паперових голубів миру, писали побажання на долоньках зі словами підтримки і вдячності, виготовляли патріотичні обереги миру та давали інтерв'ю кореспондентам каналів 1+1, ВТБ, Просвіта, Перший національний.
Також бібліотека представила картини "Твори Тараса Шевченка у витинанках" для участі в аукціоні "Придбай собі - допоможи українській армії". Виручені кошти будуть передані пораненим, а роботи - в дитячий сиротинець міста Словянська.