Пам'ятаємо...

Урок сучасної історії "Подвиг Героїв Небесної Сотні" в бібліотеці імені О.Донченка. 

Біль Майдану в пам'яті живе...

Меморіальний куточок "Біль Майдану в пам'яті живе...", присвячений подвигу Небесної Сотні в бібліотеці імені О.Донченка.

Пам'яті Героїв Небесної сотні

Не маємо права забути

Фотовиставка авторських робіт фотографа Наталії Железняк "Не маємо права забути" в бібліотеці імені В.Кудряшова.

"Майдан. Жіноча справа"

«Майдан творили жінки і чоловіки. Нарівні. Однак у ЗМІ й у свідомості громадян закріпився образ лиш чоловіка-героя. Суворий, із втомленими очима, рішучий, обвіяний чорним димом на тлі палаючих шин, на барикадах, герой... Не без того!

Однак за цим героїзованим, поетичним образом чоловіка-воїна часто не було видно багато іншого, справжнього, правдивого. Майдан не відбувся би без жінки. Майдан – це сотня жіночих ролей! Активістки, журналістки, ті жінки, які організовували роботу волонтерських служб, організаторки «Відкритого університету», ініціаторки Бібліотеки Майдану... А ще жінки, які налагоджували логістику Майдану, супровід поранених у лікарнях, варту в лікарнях, щоб не викрадали протестувальників. Жінки — ініціаторки перевезень поранених в інші області для отримання медичної допомоги, лікування за  кордоном, перекладів інформації для закордонних ЗМІ, збору коштів для поранених і для родичів загиблих. Жінки у Самообороні Майдану, жінки, які проходили вишкіл під керівництвом армійських чинів, жінки-лікарки, жінки, які виносили поранених під час обстрілу снайперів, автомайданівки, адвокатки, жінки-психологи, перукарки, співачки, жінки-політики»(Ірина Виртосу, "Майдан. Жіноча справа")

ПОДВИГ НАЦІЇ

Подвиг нації став прикладом для кожного українця і цілого світу. Більше трьох місяців погляди світу прикуті до України, тепер всі знають, що Україна - це не Росія. Україна - героїчна і волелюбна нація. В Європі і США Україну та Українців визнали найпатріотичнішою країною і найпатріотичнішим народом в світі в 2014 році. В жодній країні світу, за всю історію, не співали в унісон гімн своєї країни більше мільйона людей, як це було на Майдані 22 лютого 2014 року, і ніколи не скандували "Слава!" своїй країні і не читали молитву "Отче наш"! 

Час розсудить і розставить все по місцях. Ми не повинні судити тих українців, які мирно стояли на протилежних майданах, - хто за переконаннями, хто, виконуючи обов'язок і присягу, а хто за "30 серебренників". 

Ми проти насильства і братовбивчої війни, ми - за мир, спокій і лад у власному домі! Це не повинно більше повторюватися в історії України! Це не повинно забутися! Подвиг українців має залишитися в нашій пам'яті і пам'яті нащадків.
Кров, пролита на майдані, має бути останньою пролитою кров'ю в мирній Україні. 100 чоловік небесної сотні віддали життя за вільну Україну. Відділення, взвод чи роту солдатських життів не дорахувалася Україна. Сотні скалічених життів! Все це не повинно бути марним!
Ці світлини повинні будити пам'ять нинішніх і прийдешніх поколінь, бути уроком подвигу і самопожертви.

 

 

 

ХХІ-й ВІК

Усе сталось як сталось,

Певно так мало бути.

Знов зимою крокує

Місяць холодний Лютий.

У Києві на Майдані

Мерзнуть хоробрі злопці,

А їм влада за правду

Шле вибухівку в коробці.

Вони за життя повстали,

За правду й своє майбутнє,

А їм по тілах розписались

Кийками продажні трутні.

Беркут, як гриф кривавий.

Шматує і впавши топче

І крики у вічі правді:

"Що ж ти робиш? - це ж 

брат твій,! Хлопче!"

А що ж воно далі буде? - 

Тріщать від напруги нерви

І чути: "Одумайтесь! Люди!

На вулиці ж вік ХХІ-й"