«Майдан творили жінки і чоловіки. Нарівні. Однак у ЗМІ й у свідомості громадян закріпився образ
лиш чоловіка-героя. Суворий, із втомленими очима, рішучий, обвіяний чорним
димом на тлі палаючих шин, на барикадах, герой... Не без того!
Однак за цим героїзованим, поетичним
образом чоловіка-воїна часто не було видно багато іншого, справжнього,
правдивого. Майдан не відбувся би без жінки. Майдан – це сотня жіночих ролей!
Активістки, журналістки, ті жінки,
які організовували роботу волонтерських служб, організаторки «Відкритого
університету», ініціаторки Бібліотеки Майдану... А ще жінки, які налагоджували
логістику Майдану, супровід поранених у лікарнях, варту в лікарнях, щоб не
викрадали протестувальників. Жінки — ініціаторки перевезень поранених в інші
області для отримання медичної допомоги, лікування за кордоном, перекладів інформації для закордонних ЗМІ, збору коштів
для поранених і для родичів загиблих. Жінки у Самообороні Майдану, жінки, які
проходили вишкіл під керівництвом армійських чинів, жінки-лікарки, жінки, які
виносили поранених під час обстрілу снайперів, автомайданівки, адвокатки,
жінки-психологи, перукарки, співачки, жінки-політики»(Ірина
Виртосу, "Майдан. Жіноча справа")
