Девлет ІІ Герай

Девлет II Ґерай (1648 – 1719) – кримський хан. Роки правління: перше - з 1699 по 1702 роки, друге - з 1709 по 1713 роки. Походить з династії Ґераїв, займав престол між двома правліннями Селіма I Ґерая та Каплана I Ґерая. Старший син Селіма I Ґерая.

Перше правління Девлета II проходило в непростих умовах. На самому початку царювання він зіткнувся з конфліктом, що розгорівся між його братами за пости калги і нуреддина. Один з учасників суперечки, Гази Ґерай, втік в Буджак і там зібрав навколо себе бунтівних ногайців, що мали намір вийти з підпорядкування Криму. Цей заколот був придушений Девлетом II Ґераєм.

Незабаром у хана виникли складнощі зовнішньополітичного характеру. Османська імперія, що уклала мир з Московією, залишала без уваги всі попередження хана, який повідомляв про плани Петра I продовжити війну на півдні. Девлет II Ґерай спробував організувати всупереч волі султана попереджувальний похід проти московитів, зібравши велике військо, але султан негайно позбавив влади його, відновивши на престолі Селіма I Ґерая.

Друге правління Девлета II Ґерая ознаменувалося тим, що він підтримав намір Запоріжжя і гетьмана Івана Мазепи звільнити за допомогою Швеції Україну від московської залежності.

Після поразки шведсько-козацького війська під Полтавою хан дозволив козакам, які рятувалася від помсти московського царя, оселитися на території Кримського ханства в пониззі Дніпра. Також разом з багатотисячною ордою брав участь у поході Пилипа Орлика на Україну проти російської влади, здійснивши рейд на Слобожанщину.

Девлет II Ґерай постійно висловлював султанові свої побоювання про те, що Московія не має наміру довго дотримуватися умов миру і незабаром приступить до територіальних захоплень в Криму і коштом Османської імперії. Реакція султана була дуже слабкою через побоювання війни з Московським царством.

Згодом був знятий з престолу через формальний привід – звинувачення у неналежному поводженні з шведським королем Карлом XII, який шукав притулку в Османській імперії.

Через деякий час був відправлений з Кримського ханства на Родос, де потім переселився в місто Візі (Османська імперія), у якому 1719-го року помер.

Заходи Бібліотек Солом’янки до першої річниці початку визволення українських земель від рашистських загарбників

• 28 березня Огляд літератури «Битва за Київ 2022: сторінками книжок», онлайн-презентація книжки Андрія Кокотюхи «Врятувати березень» - ЦРБ імені Ф.Достоєвського
• 29 березня Голосні читання для дітей книг Зоряни Живки «Півник-переможець», «Пес Патрон» та «Мрія» - бібліотека імені М.Реріха
• 1 квітня Історія подій «Бої за Київ» (відеопрезентація) - бібліотека імені О.Довженка
• 1 квітня Вулична виставка «Бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель» - БСЧ імені О.Гончара
• 3 квітня Віртуальна екскурсія місцями оборони Києва «Незагоєна рана України: с. Мощун» - бібліотека імені О.Новікова-Прибоя
• 3 квітня Тематична виставка-пам’ять «Найдовша київська весна» - бібліотека імені М.Бажана
• 4 квітня День інформування «Відстояна з честю рідна земля» - бібліотека №13
• 4 квітня Відеопрезентація книги «Битва за місто» - бібліотека імені В.Нестайка
• 12 квітня Відеокомпозиція «Географія мужності: визволення Міст-Героїв» - бібліотека імені О.Новікова-Прибоя

Бахчисарайський мирний договір

У березні цього року минає 375 років із часу укладення Бахчисарайського договору між Гетьманською Україною (гетьманом Богданом Хмельницьким) і Кримським ханством (Кримським ханом Іслямом Ґераєм III) про військово-політичний союз (березень 1648 року).

Готуючи збройне повстання проти Речі Посполитої, Богдан Хмельницький восени 1647 року почав налагоджувати стосунки з кримською верхівкою. У другій половині січня 1648 року він направив посольство Я.Клиші до Бахчисарая з проханням надіслати військову допомогу проти Речі Посполитої. Зважаючи на давню ворожнечу з Військом Запорозьким, Iслам-Гірей III відповів відмовою.

У другій декаді лютого Б.Хмельницький відрядив нове посольство до Бахчисарая, яке домоглося укладення договору. Його умови передбачали: встановлення дружніх відносин Війська Запорозького і Кримського ханства; надання взаємної військової допомоги; заборону татарам спустошувати українські землі й брати ясир; оплату українською стороною послуг татарського війська грошима, продовольством, фуражем, а також частиною військової здобичі.

Умови Бахчисарайського договору визначили характер українсько-кримських відносин у середині XVII століття. Він відіграв важливу роль у боротьбі України проти Речі Посполитої впродовж 1648-1653 років, зокрема в здобутті українцями перемог у битві під Жовтими водами у 1648 році, Корсунській битві 1648 року, Пилявецькій битві 1648 року, Зборівській битві 1649 року та Батозькій битві 1652 року.

Презентації книги «Історія в моментах. Україна/московія» Сергія Соколова в Бібліотеках Солом'янки

Публічні бібліотеки Солом'янки запрошують на зустрічі, на яких будуть говорити про історію, на сторінках якої ми живемо.

• 15 березня о 12.00 - Бібліотека 13 Солом'янської ЦБС
• 19 березня о 14.00 - Бібліотека сімейного читання імені М. Лермонтова
• 24 березня о 13.00 - Бібліотека імені Олександра Довженка

Гість - волонтер, офіцер ТрО, педагог Сергій Соколов

Нагода для зустрічі - презентація книги пана Сергія «Історія в моментах. Україна/московія».

Ціна чужої війни

У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга Світова війна. Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан.

Війна в Афганістані - військове вторгнення СРСР до Афганістану під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів.

27 грудня 1979 року президентський палац у Кабулі був захоплений бійцями спецпризначення СРСР. Президента Хафізуллу Аміна вбили, влада перейшла до Бабрака Кармаля – відвертого ставленика Москви. 

Офіційним поясненням введення військ до Афганістану було "запобігання загрозі іноземного втручання". Як привід, СРСР використовував прохання з боку афганських властей. Щось схоже відбудеться й у 2014-му, коли росіяни "аргументуватимуть" анексію Криму загрозою появи там військових баз НАТО. Реальною ж метою вторгнення була спроба розбудови лояльного до Москви політичного режиму у відносно слаборозвиненій країні, охопленій міжусобицями.

Військові формування виявилися втягнутими в жорстоку і кровопролитну війну, яка тривала понад дев’ять років – до 15 лютого 1989 року.

Для Радянського Союзу війна завершилася безславно. Здолати опір місцевої опозиції не вдалося, чисельність моджахедів постійно зростала. Натомість війна призвела до стрімкого погіршення відносин СРСР із країнами Заходу, нового етапу гонитви озброєнь і Холодної війни, значних людських жертв і фінансових витрат, що суттєво прискорило крах Радянського Союзу.

За понад дев’ять років в Афганській війні взяли участь від 620 тисяч до 1 мільйона радянських силовиків – військовослужбовців, кадебістів, прикордонників. Із них понад 160 тисяч були українцями. 2 378 із них загинули. Однак, у книзі "Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України" містяться дані про 3 087 загиблих українців. 

Понад 8 тисяч українців дістали поранення, більше половини з них (4 687) залишилися на все життя інвалідами. Ще від 60 до 72 українців, за різними даними, вважаються зниклими безвісти, або тими, хто потрапив у полон і не повернувся з нього.

Із загальної кількості Героїв Радянського Союзу за Афганську війну, не менше 15 є українцями та вихідцями з України. 

Афганська війна мала сумні наслідки для України. Вона породила так званий "афганський синдром", ветеранам було надзвичайно важко адаптуватися до мирного життя, вони потребували допомоги професійних психологів. 

Сучасна Україна не має права забувати своїх "ветеранів Афгану". Багато з них не обирали свою долю, а були змушені йти за наказом. Їм довелося воювати в надзвичайно тяжких умовах, де все одно знаходилося місце для військового подвигу. Чимало тих, хто пройшов Афганську війну, згодом зробили неоціненний внесок у розбудову національних Збройних сил України. Брали участь у миротворчих операціях нашої держави в "гарячих точках" планети, а з 2014 року героїчно захищають Україну від збройної агресії Росії.