Українські миротворці: ті, хто оберігав мир у світі

15 липня Україна вшановує своїх миротворців – військовослужбовців, які в різні роки представляли нашу державу в міжнародних операціях із підтримання миру та безпеки.

Саме цього дня у 1992 році перші українські військові вирушили до Боснії і Герцеговини у складі миротворчої місії Організації Об'єднаних Націй. Відтоді понад 40 тисяч військовослужбовців виконували відповідальні завдання в різних куточках світу: на Балканах, Близькому Сході, в Африці, Центральній Азії та інших регіонах.

Українські миротворці охороняли цивільне населення, супроводжували гуманітарні вантажі, патрулювали зони розмежування, розміновували території, здійснювали авіаційні перевезення та рятувальні операції. Професіоналізм українських саперів, льотчиків і військовослужбовців неодноразово здобував високу оцінку міжнародних партнерів.

Проте миротворча служба ніколи не була безпечною. За роки участі України в міжнародних місіях десятки наших військових загинули під час виконання службових обов'язків. Серед найтрагічніших сторінок – загибель українських миротворців в Ефіопії у 2000 році та в Іраку у 2005 році. Їхні імена назавжди внесено до Книги пам'яті українських миротворців.

Після початку російської агресії у 2014 році багато колишніх миротворців стали на захист України. Досвід, набутий у міжнародних місіях, став надзвичайно цінним у боротьбі за свободу й незалежність нашої держави. Сьогодні українські воїни захищають не лише свою землю, а й принципи міжнародного права, миру та безпеки, які свого часу допомагали відстоювати в інших країнах.

День українських миротворців - це нагода подякувати всім, хто гідно представляв Україну під час міжнародних миротворчих місій, та вшанувати пам'ять тих, хто віддав життя, виконуючи свій військовий обов'язок. Їхня мужність, професіоналізм і відданість залишаються прикладом служіння людям, миру й Україні.

Пів року добрих справ: волонтерська ініціатива «В'яжемо для Перемоги» підбиває підсумки

У час, коли Україна продовжує боротьбу за свою свободу, волонтерство залишається однією з найважливіших опор суспільства. Уже кілька років у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди щовівторка збираються небайдужі люди, щоб власними руками допомагати пораненим військовослужбовцям і тим, хто перебуває на лікуванні чи реабілітації.

За перше півріччя 2026 року учасники волонтерської ініціативи «В'яжемо для Перемоги» виготовили 544 адаптивні та реабілітаційні вироби. Серед них:

• 82 адаптивні шкарпетки
• 93 чохли для культі
• 203 зігрівальні пояси
• 164 піддупники
• 2 пари звичайних шкарпеток

Ці вироби були передані до військових шпиталів, евакуаційного потяга, а також українським захисникам, які виконують бойові завдання на Сумському, Харківському, Херсонському, Запорізькому та Дніпропетровському напрямках.

За кожною цифрою - людська історія. Це десятки зустрічей, сотні годин праці, тисячі метрів пряжі, взаємна підтримка, нові знайомства і спільне прагнення зробити бодай трохи легшим шлях тих, хто заплатив високу ціну за нашу свободу.

Особлива цінність ініціативи полягає в тому, що вона об'єднує людей різного віку й професій. Хтось в'яже вже багато років, а хтось уперше взяв до рук спиці саме тут. Але всіх об'єднує спільна мета - допомогти.

Щиро дякуємо нашим волонтеркам, благодійникам, усім, хто приносить пряжу, допомагає матеріалами, поширює інформацію або просто підтримує добрим словом. Саме завдяки цій небайдужості ініціатива продовжує жити й розвиватися.

Попереду - нові зустрічі, нові вироби та нові відправлення допомоги. 

Запрошуємо всіх охочих долучатися до волонтерської ініціативи «В'яжемо для Перемоги». Зустрічі відбуваються щовівторка о 14:00 у Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди на вулиці Освіти, 14а.

Разом ми можемо більше. Разом наближаємо Перемогу.

«Шити-Жити!»: пів року підтримки, що наближає одужання

Шість місяців турботи, взаємодопомоги та спільної праці - саме такими були перші шість місяців 2026 року для учасників волонтерського проєкту «Шити-Жити!».

Щотижня у Бібліотеках Солом'янки збираються люди, яких об'єднує спільна мета: допомогти українським військовим, які проходять лікування, реабілітацію або продовжують виконувати бойові завдання. Тут шиють адаптивний одяг, в'яжуть необхідні речі та вкладають у кожен виріб найцінніше - людське тепло й турботу.

Пів року в цифрах

За перше півріччя волонтери виготовили:

• 535 адаптивних трусів
• 134 адаптивні штани
• 20 адаптивних футболок
• 11 адаптивних регланів
• 16 звичайних футболок
• 8 спортивних штанів
• 6 в'язаних поясів
• 47 пар в'язаних шкарпеток
• 13 піддупників

Усього за шість місяців було створено 790 виробів, необхідних для поранених військовослужбовців.

Допомогу отримали стабілізаційні пункти Павлограда, військовослужбовці 155-ї окремої механізованої, 79-ї окремої десантно-штурмової, 25-ї окремої повітрянодесантної, 38-ї окремої бригади морської піхоти, шпиталі міста Києва, а також захисники, які виконують бойові завдання на Запорізькому та Миколаївському напрямках.

Значну частину адаптивного одягу передано до евакуаційного потяга разом із постільною білизною, м'якими іграшками, вологими серветками та смаколиками. Це ще раз підтверджує, що справжня допомога складається з безлічі маленьких, але надзвичайно важливих проявів турботи.

Кожен пошитий виріб полегшує життя пораненим військовим під час лікування та реабілітації. Адаптивний одяг допомагає швидше проходити медичні процедури, забезпечує комфорт і зручність людям, які переживають один із найважчих періодів свого життя.

Цей результат став можливим завдяки людям, які щотижня приходять до бібліотек, щоб шити, кроїти, в'язати, допомагати й підтримувати одне одного. Не менш важливою є допомога благодійників і донаторів, завдяки яким закуповуються тканини, фурнітура та інші необхідні матеріали. Кожен внесок перетворюється на реальну підтримку українських захисників.

Щиро дякуємо всім учасникам проєкту «Шити-Жити!», нашим партнерам, благодійникам і всім небайдужим людям. Саме завдяки вам сотні необхідних речей знаходять своїх адресатів, а українські військові відчувають, що за ними стоїть велика спільнота людей, які підтримують, чекають і вірять.

Разом ми допомагаємо відновлювати сили, повертаємо відчуття турботи й наближаємо нашу Перемогу!

Майк Йогансен: повернення голосу Розстріляного відродження

25 червня у Бібліотеці імені Григорія Сковороди відбулася лекція «Майк Йогансен – знищена зірка Розстріляного відродження», яку провела заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Зустріч стала черговою подією спільного просвітницького проєкту «Історична грамотність», покликаного відкривати маловідомі сторінки української історії та повертати із забуття імена тих, кого радянська влада намагалася викреслити з національної пам’яті.

Учасники лекції познайомилися з непересічною постаттю Майка Йогансена - поета, прозаїка, перекладача, журналіста, одного із засновників літературних об’єднань ВАПЛІТЕ та «Гарт». Надзвичайна ерудиція, знання багатьох мов, захоплення подорожами й спортом, сміливі мистецькі експерименти та невтомний пошук нових форм зробили його одним із найяскравіших представників українського культурного відродження 1920-х років.

Окрему увагу лекторка приділила харківському будинку «Слово» — символу епохи, де жили найталановитіші українські письменники. Будинок, задуманий як осередок творчості, поступово перетворився на простір постійного нагляду, страху та переслідувань. Саме звідси багатьох митців було заарештовано, а їхні долі назавжди змінилися під тиском сталінського терору.

Присутні також дізналися про особисту драму письменника. У 1935 році його дружина Алла Гербурт залишила Майка Йогансена заради художника Михайла Бойчука, який, як і сам письменник, згодом став жертвою сталінських репресій. Ця історія ще раз нагадує, як тоталітарний режим руйнував не лише творчі долі, а й людські життя та сім’ї.

Трагічний фінал життя Майка Йогансена став відображенням долі цілого покоління української інтелігенції. У 1937 році його було заарештовано за сфабрикованими звинуваченнями, а згодом розстріляно в Києві. Похований у Биківнянському лісі, він став одним із тисяч безвинних жертв політичних репресій, а його ім’я сьогодні увічнене в мартиролозі Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Сьогодні, коли Україна знову відстоює своє право на свободу, незалежність і власну історичну пам’ять, постаті митців Розстріляного відродження набувають особливого значення. Вони нагадують, що боротьба за українську культуру, мову та ідентичність триває вже багато поколінь, а збереження правди про злочини тоталітарного режиму є важливою складовою нашої національної стійкості.

Щиро дякуємо Тетяні Шептицькій за змістовну лекцію, професійний аналіз і можливість глибше зрозуміти життя та творчість Майка Йогансена - людини, чий голос радянська влада прагнула змусити замовкнути, але який сьогодні знову звучить для нових поколінь українців.

Запрошуємо всіх охочих продовжити знайомство з творчою спадщиною письменника. У фонді Центральної бібліотеки Солом'янки імені Григорія Сковороди на вас чекають його твори, зокрема «Ситутунга», «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію», «Майк Йогансен. Вибрані твори» та інші видання, які допоможуть відкрити для себе одного з найоригінальніших українських письменників ХХ століття.

Пам'ять, яка зобов'язує

22 червня в Україні вшановують пам'ять мільйонів людей, чиї життя забрала Друга світова війна. Для українського народу ця дата є нагадуванням про одну з найтрагічніших сторінок ХХ століття, коли українська земля стала полем запеклих боїв, окупації, масових репресій і людських трагедій.

Війна забрала життя не лише військових. За статистикою істориків, Україна втратила мільйони своїх громадян - солдатів, підпільників, медиків, учителів, науковців, дітей і літніх людей. За кожною цифрою стоїть людська доля, нездійснені мрії, зруйновані родини та спустошені міста й села.

Сьогодні ця пам'ять набуває особливого значення. Уже в XXI столітті українці знову змушені захищати свою державу від російської агресії. Як і десятиліття тому, ворог прагне позбавити Україну права на свободу, власну історію та майбутнє. І знову найкращі сини й доньки України стають до лав захисників, а мирні люди потерпають від ракетних ударів, окупації, депортацій та воєнних злочинів.

Саме тому пам'ять про жертв Другої світової війни сьогодні нерозривно пов'язана з пам'яттю про сучасних Героїв і всіх цивільних українців, яких забрала нинішня війна. Історія вкотре доводить: мир не є даністю, а свобода має свою високу ціну.

Вшановуючи пам'ять полеглих, ми не лише схиляємо голови перед їхньою жертовністю. Ми утверджуємо право України бути незалежною державою, пам'ятаємо уроки минулого й усвідомлюємо відповідальність за майбутнє.

Пам'ятаємо всіх, кого забрала війна. Боремося за тих, хто живе. І робимо все, щоб Україна перемогла.