понеділок, 4 травня 2026 р.

Історія без грифа «таємно»: розмова про Биківню

29 квітня в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася чергова просвітницька лекція в межах проєкту «Історична грамотність» - розмова, яка вимагає внутрішньої тиші й чесності перед минулим. Темою зустрічі стали Биківнянські могили - місце, де історія десятиліттями була прихована під шаром замовчування і свідомих викривлень.

Спікеркою виступила Олена Полідович, керівниця науково-дослідного відділу Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили». Її розповідь окреслила складний і болісний шлях повернення історичної правди - від перших обережних згадок до науково підтверджених фактів.

Лекція розпочалася з контексту десталінізації та доповіді Микита Хрущов «Про культ особи та його наслідки», виголошеної на XX з’їзд КПРС. Саме вона започаткувала період «відлиги» та реабілітації репресованих, водночас залишивши суспільство в межах тієї ж репресивної системи, лише з іншими акцентами.
У цьому суперечливому історичному середовищі формувалося покоління шістдесятників - Лесь Танюк, Алла Горська, Василь Симоненко. У 1962 році саме вони одними з перших відвідали Биківнянський ліс і зафіксували ознаки масових поховань - територію з людськими рештками, які виходили на поверхню. Їхні спроби привернути увагу до трагедії наштовхнулися на жорстке придушення: переслідування, передчасні смерті, знищення свідчень. Водночас щоденники Танюка зберегли важливі документальні підтвердження.
Окрему увагу було приділено подіям кінця 1980-х років, коли тема Биківні повернулася в публічний простір. Громадськість вимагала розслідування та гідного вшанування жертв. Попри спроби влади зберегти радянську версію подій, зокрема через встановлення пам’ятника з фальсифікованим написом про «жертв німецько-фашистських загарбників», незалежні журналісти й дослідники вже тоді наводили переконливі докази протилежного.
Подальші слідчі дії, архівні відкриття та ексгумаційні роботи підтвердили: у 1937–1941 роках у Биківні здійснювалися масові розстріли жертв політичних репресій. Знайдені особисті речі та документи дали змогу частково відновити імена й долі загиблих - тих, кого десятиліттями намагалися позбавити не лише життя, а й пам’яті.
Поступове відновлення історичної справедливості знайшло відображення і в меморіалізації простору: від перших пам’ятних знаків у 1990-х роках до створення у 2012 році Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму.

Сьогодні дослідження тривають. І кожне встановлене ім’я - це крок до повернення людської гідності тим, кого намагалися стерти з історії.
Ця лекція стала ще одним нагадуванням: історична пам’ять - це здатність суспільства протистояти маніпуляціям, розпізнавати небезпеки і не допустити повторення трагедій.

середа, 8 квітня 2026 р.

Марафон «Крок» по всій Україні

Сьомий Всеукраїнський марафон «Крок» відбудеться в рамках Нацфестивалю «Код Нації» з 26 березня по 5 травня 2026. Подія присвячена Міжнародному дню спорту і збору благодійних внесків для ЗСУ.
Етапи:
  • до 30 квітня - подача заявок
  • до 3 травня - реєстрація результатів
  • 5 травня - оголошення переможців
Особливості:
  • Безкоштовні дистанції: Марафон 42 195 м та Веломарафон 100 000 м
  • Подолав дистанцію - стаєш переможцем
Реєстрація та деталі: krok.kod-natsii.com
Долучайся до спорту та підтримки українських захисників!

понеділок, 6 квітня 2026 р.

Слово, що тримає країну: зустріч із Євгеном Положієм у Бібліотеці Сковороди

2 квітня Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди стала простором чесної і глибокої розмови про війну, вибір і людяність. Учні 10 класу школи №166 мали нагоду поспілкуватися з українським письменником і сценаристом Євгеном Положієм - автором, який фіксує досвід війни не з відстані, а зсередини.

У центрі зустрічі - роман «Мрія», створений на основі реальних подій перших тижнів повномасштабного вторгнення. Це не вигадана історія, а художнє осмислення пережитого - історій людей, які опинилися в епіцентрі руйнування звичного світу. Автор говорив про прототипів героїв, про тексти, написані «по гарячих слідах», і про відповідальність слова в час, коли кожне свідчення має значення.
Роман розгортає перед читачем драму родини, що опинилася в охопленому війною Гостомелі. Подружжя Ден і Діна, змушені рятувати життя та зберігати гідність, проходять шлях крізь страх, втрати і моральні вибори. Символічно, що назва книги перегукується з долею легендарного літака Ан-225 «Мрія» - знищеного, але не зламаного як образу національної сили та ідентичності.

Розмова вийшла далеко за межі літератури. Говорили про відповідальність перед родиною, про досвід евакуації, про рідне місто автора - Суми, яке щодня зазнає обстрілів. Про вибір - залишатися людиною навіть тоді, коли обставини штовхають до протилежного. І про те, що молодь сьогодні не приймає фальші - вона вимагає правди, якою б складною вона не була.

Повітряна тривога змусила учасників спуститися в укриття, але не зупинила діалог. Навпаки - саме там, у безпосередній близькості до реальності війни, розмова набула ще більшої щирості. Це був не просто захід - це була жива комунікація поколінь, у якій формується свідомість, відповідальність і внутрішня стійкість.
Такі зустрічі - це інвестиція в громадян, які здатні розуміти, співпереживати і діяти. І саме через слово, правду і досвід ми формуємо країну, що вистоїть.

четвер, 26 березня 2026 р.

Пам’ятаємо. Осмислюємо. Не дозволяємо повторити

23 березня в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася просвітницька зустріч «Антипольська операція НКВС 1937–1938 років на Київщині». Її провів вчений секретар Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Валерій Філімоніхін - дослідник, який працює з темою політичних репресій на рівні фактів, архівів і людських доль.

Учасники зустрічі занурилися в одну з найтрагічніших сторінок ХХ століття - період Великий терор. Йшлося про так звану «польську операцію», розгорнуту відповідно до Наказ НКВС № 00485, який започаткував масові репресії проти людей, звинувачених у причетності до вигаданої «Польської організації військової».
Цифри, озвучені під час лекції, вражають своєю масштабністю: щонайменше 139 тисяч репресованих, понад 111 тисяч - розстріляні. Це була найбільша хвиля масових убивств у СРСР, спрямована проти людей за національною ознакою. За цими цифрами - тисячі зламаних біографій, знищених родин, викреслених із життя історій.

Окремий акцент було зроблено на історичних передумовах: ще в ХІХ столітті Російська імперія послідовно нищила польську ідентичність - через заборони мови, тиск на освіту, переслідування за національну свідомість. Водночас частина польської громади на українських землях інтегрувалася в українське середовище, підтримувала культуру і мову - і саме ці люди нерідко ставали мішенню для репресій.
Трагедія 1930-х років посилилася ще й після поразки більшовиків у Радянсько-польська війна: радянська влада закріпила за поляками образ «небезпечного елементу». Це політичне тавро коштувало життя тисячам.
Окрему увагу приділили Наказ НКВС № 00606, який значно спростив процедуру винесення вироків через «особливі трійки». Фактично це означало ще швидші рішення і ще масовіші розстріли - без права на захист і справедливий суд.

Особливо щемливою стала розмова про Биківнянський ліс - місце масових поховань жертв політичних репресій. Для багатьох присутніх це було не просто історичне знання, а глибокий особистий досвід переосмислення зв’язку минулого з сьогоденням.

Сьогодні, коли інформаційні маніпуляції з боку держави-агресора намагаються перекроїти історію, такі зустрічі стають інструментом опору. Вони формують критичне мислення, повертають голос тим, кого намагалися змусити мовчати, і зміцнюють нашу здатність протистояти викривленням правди.

Ми - сильні, бо пам’ятаємо.
Ми - сильні, бо говоримо про складне відкрито.
Ми - сильні, бо вчимося з історії.