Михайло Бойчук: життя, творчість і трагедія українського мистецтва

Українська культура має імена, які радянська влада намагалася викреслити з історії, а їхню творчу спадщину - знищити. Серед них Михайло Бойчук, видатний український художник і педагог, засновник мистецької школи бойчукізму.

28 жовтня о 16:00 Центральна бібліотека Солом’янки імені Григорія Сковороди запрошує на просвітницьку зустріч «Михайло Бойчук: життя і творчість», що відбудеться в межах проєкту «Історична грамотність».

Про життєвий і творчий шлях митця розповість Тамара Бойко, старша наукова співробітниця Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Під час зустрічі поговоримо про становлення Михайла Бойчука як художника й педагога, особливості бойчукізму як самобутньої мистецької школи, переслідування та дискредитацію бойчукістів радянською владою. Дізнаємося, у чому комуністичні спецслужби звинувачували художника під час арешту та якою була доля його родини.

Історія Михайла Бойчука - це історія таланту, українського мистецького відродження та злочинів тоталітарного режиму проти національної культури. Пізнаючи її, ми повертаємо собі правду про людей, чия творчість стала частиною української культурної спадщини.

Запрошуємо всіх, хто цікавиться історією України, українським мистецтвом і долями його творців.

У разі повітряної тривоги зустріч відбудеться в укритті.

Богдан Гаврилишин: відповідальність людини — основа успішної держави

100 років від дня народження Богдана Гаврилишина - нагода згадати українця, який умів дивитися на розвиток країни ширше, ніж через цифри економічної статистики. Економіст, мислитель, громадський діяч, він присвятив життя пошуку відповідей на запитання: що робить суспільство успішним і якою має бути роль людини в його розбудові?

Богдан-Володимир Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року в містечку Коропець на Тернопільщині. Важливу роль у його становленні відіграли родина та Пласт - українська скаутська організація, відданість якій він зберіг на все життя.

У 1944 році, після закінчення Дрогобицької гімназії, юнака вивезли на примусові роботи до Австрії, а згодом до Німеччини. Після завершення Другої світової війни він опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена. У 1947 році емігрував до Канади. Працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, долучався до профспілкового руху. Згодом здобув інженерну освіту в Торонтському університеті, а його подальший шлях привів до міжнародної наукової та громадської діяльності.

Яким має бути суспільство, у якому люди можуть жити гідно? Це одне з ключових питань, над якими розмірковував Богдан Гаврилишин.

У праці «Дороговкази в майбутнє - До ефективних суспільств» (1980) він розглядав суспільну ефективність через взаємопов’язані цінності: політичну свободу, економічний добробут, соціальну справедливість і гармонію з природою. На його переконання, успіх держави не можна вимірювати тільки економічними показниками чи статками окремих людей. Важливо, які можливості має кожен громадянин, наскільки захищені його права та якою є якість повсякденного життя.

Ще одна важлива ідея мислителя - відповідальність як невіддільна складова свободи. У 2014 році він уклав «Декларацію відповідальності людини», у якій наголосив на значенні повсякденних учинків: відповідальності за власні рішення, поваги до інших, турботи про родину й громаду, розвитку здібностей та небайдужості до спільних проблем.

Ця позиція не перекладає відповідальність держави на громадян. Вона нагадує, що демократичні інституції потребують свідомої участі людей, готових не тільки відстоювати свої права, а й виконувати обов’язки, брати участь у житті громади та працювати задля спільного майбутнього.

Сьогодні, коли Україна бореться за свободу, незалежність і право самостійно визначати власний шлях, ідеї Богдана Гаврилишина набувають особливого значення. Відбудова країни - це не тільки відновлення міст, економіки та інфраструктури. Це також формування суспільства, у якому цінують людську гідність, відповідальність, справедливість і взаємну довіру.

Спадщина Богдана Гаврилишина - це запрошення мислити стратегічно, діяти відповідально й пам’ятати: майбутнє держави формується щоденними рішеннями її громадян.

В застосунку «Армія+» запустили новий курс «Психологічна підготовка до бойових умов»

Курс розроблений для допомоги військовослужбовцям у керуванні власним станом під час сильного стресу та вивченні алгоритмів підтримки побратимів і посестр у складних ситуаціях (обстріли, атаки БпЛА, протидія бронетехніці).

Програма курсу складається з 5 модулів:

• Психологічна підготовка до стресових і бойових умов
• Алгоритми дій при гострих реакціях на стрес (ступор, паніка, агресія, істерика)
• Надання першої психологічної допомоги
• Техніки роботи зі страхом та підтримання психологічної стійкості
• Практичні тренування із застосуванням технологій AR та VR для відпрацювання дій у складних сценаріях

Курс уже можна пройти у розділі «Навчання» в застосунку «Армія+», де загалом доступно понад 30 навчальних напрямів (від такмеду й БпЛА до РЕБ та цифрових систем).

Колекційний набір срібних монет «Мешканці морських глибин»

Національний банк України випустив новий колекційний набір срібних монет «Мешканці морських глибин»

Національний банк України поповнив серію «Флора і фауна України» новим набором із двох срібних монет номіналом по 5 гривень. Вони присвячені унікальній екосистемі Чорного та Азовського морів, а саме чорноморському гребінцю та азовському морському кроту.

На аверсах монет зображено стилізовані контури морів із рельєфними лініями у вигляді хвиль. Над дизайном працювали художниця Аліса Іванова та скульптори Анатолій Демяненко і Володимир Атаманчук. Набір вийде у спеціальному сувенірному пакованні тиражем до 50 тисяч примірників.

Продаж у банку-дистриб'юторах та в інтернет-магазині нумізматичної продукції НБУ розпочнеться вже 29 вересня 2026 року.

Вирок українському сміху: гумор, за який убивали

6 вересня в Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди в межах проєкту «Історична грамотність» відбулася чергова лекція, підготовлена Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили». Цього разу говорили про українських гумористів і сатириків доби «Розстріляного відродження».

Лекцію «Вирок українському сміху» провела заступниця генерального директора Заповідника з наукової роботи Тетяна Шептицька.

Розповідь розпочалася з уривка «Весілля Гаврила Ратиці». Мова, динаміка оповіді, тонкий і дотепний гумор настільки близькі сучасному читачеві, що важко повірити: цей текст написаний майже сто років тому.

Так слухачі познайомилися з Юрієм Вухналем - майстром гострого слова, чиї жарти радянські каральні органи розцінювали як антирадянські.

У 1922 році в Харкові почав виходити гумористичний журнал «Червоний перець». Навколо нього гуртувалися талановиті письменники й сатирики. Під час лекції перед слухачами постав цілий ряд імен: Василь Чечвянський, Юхим Ґедзь, Кость Котко, Юрій Вухналь, Олександр Ковінько.

А далі весела інтонація поступово змінилася моторошною реальністю архівних документів.

Ці імена сьогодні відомі не так широко, як того заслуговують. Значна частина інформації про їхні долі збереглася в архівно-кримінальних справах НКВС. У 1936–1937 роках письменників звинувачували в неіснуючих злочинах, зокрема в тероризмі, заарештовували, катували, змушували обмовляти себе, колег і друзів. Багатьох із них було розстріляно.

Документи, які досліджують науковці Заповідника, дають змогу побачити не абстрактну «епоху репресій», а конкретні людські долі. Протоколи допитів, вилучені особисті речі, книжки з домашніх бібліотек, свідчення психологічного тиску й катувань - усе це стало частиною злочинної системи, спрямованої на знищення української інтелігенції.

І особливо промовистим є те, що жертвами репресій стали люди, які вміли сміятися, помічати абсурд і говорити про нього українською мовою.

Їхній гумор народжувався з повсякденного життя, іронії та спостережливості. Гостре слово перетворювалося на дотепний сюжет, а українська мова ставала інструментом творчості й самоідентичності. Саме тому поруч із талантом дедалі виразніше проступали цензура, переслідування та страх.

Знищення митця мало знищити і його слово. А разом із ним - пам’ять про ціле покоління української культури.

Та задум не спрацював.

Сьогодні дослідники повертають із забуття імена письменників, сатириків і гумористів «Розстріляного відродження», відновлюють їхні біографії, досліджують творчість і вводять її в сучасний культурний контекст.

Пам’ять повертається не тільки через трагічні документи. Вона повертається і через сміх, який пережив своїх катів.

Дізнатися більше про дослідження та матеріали, присвячені репресованим митцям, можна на сайті Заповідника. А в Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди - звернутися до літературознавчої праці Юрія Коваліва «Історія української літератури: кінець XIX – поч. XXI ст. У сподіваннях і трагічних зламах».

Щиро дякуємо Тетяні Шептицькій за змістовну розповідь, архівні документи та унікальні фотографії, які допомагають побачити історію не лише через дати й прізвища, а через людські долі.

Проєкт «Історична грамотність» триває.