Марафон «Крок» по всій Україні

Сьомий Всеукраїнський марафон «Крок» відбудеться в рамках Нацфестивалю «Код Нації» з 26 березня по 5 травня 2026. Подія присвячена Міжнародному дню спорту і збору благодійних внесків для ЗСУ.

Етапи:

• до 30 квітня - подача заявок
• до 3 травня - реєстрація результатів
• 5 травня - оголошення переможців

Особливості:

• Безкоштовні дистанції: Марафон 42 195 м та Веломарафон 100 000 м
• Подолав дистанцію - стаєш переможцем

Реєстрація та деталі: krok.kod-natsii.com

Долучайся до спорту та підтримки українських захисників!

Слово, що тримає країну: зустріч із Євгеном Положієм у Бібліотеці Сковороди

2 квітня Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди стала простором чесної і глибокої розмови про війну, вибір і людяність. Учні 10 класу школи №166 мали нагоду поспілкуватися з українським письменником і сценаристом Євгеном Положієм - автором, який фіксує досвід війни не з відстані, а зсередини.

У центрі зустрічі - роман «Мрія», створений на основі реальних подій перших тижнів повномасштабного вторгнення. Це не вигадана історія, а художнє осмислення пережитого - історій людей, які опинилися в епіцентрі руйнування звичного світу. Автор говорив про прототипів героїв, про тексти, написані «по гарячих слідах», і про відповідальність слова в час, коли кожне свідчення має значення.

Роман розгортає перед читачем драму родини, що опинилася в охопленому війною Гостомелі. Подружжя Ден і Діна, змушені рятувати життя та зберігати гідність, проходять шлях крізь страх, втрати і моральні вибори. Символічно, що назва книги перегукується з долею легендарного літака Ан-225 «Мрія» - знищеного, але не зламаного як образу національної сили та ідентичності.

Розмова вийшла далеко за межі літератури. Говорили про відповідальність перед родиною, про досвід евакуації, про рідне місто автора - Суми, яке щодня зазнає обстрілів. Про вибір - залишатися людиною навіть тоді, коли обставини штовхають до протилежного. І про те, що молодь сьогодні не приймає фальші - вона вимагає правди, якою б складною вона не була.

Повітряна тривога змусила учасників спуститися в укриття, але не зупинила діалог. Навпаки - саме там, у безпосередній близькості до реальності війни, розмова набула ще більшої щирості. Це був не просто захід - це була жива комунікація поколінь, у якій формується свідомість, відповідальність і внутрішня стійкість.

Такі зустрічі - це інвестиція в громадян, які здатні розуміти, співпереживати і діяти. І саме через слово, правду і досвід ми формуємо країну, що вистоїть.

Пам’ятаємо. Осмислюємо. Не дозволяємо повторити

23 березня в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася просвітницька зустріч «Антипольська операція НКВС 1937–1938 років на Київщині». Її провів вчений секретар Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» Валерій Філімоніхін - дослідник, який працює з темою політичних репресій на рівні фактів, архівів і людських доль.

Учасники зустрічі занурилися в одну з найтрагічніших сторінок ХХ століття - період Великий терор. Йшлося про так звану «польську операцію», розгорнуту відповідно до Наказ НКВС № 00485, який започаткував масові репресії проти людей, звинувачених у причетності до вигаданої «Польської організації військової».

Цифри, озвучені під час лекції, вражають своєю масштабністю: щонайменше 139 тисяч репресованих, понад 111 тисяч - розстріляні. Це була найбільша хвиля масових убивств у СРСР, спрямована проти людей за національною ознакою. За цими цифрами - тисячі зламаних біографій, знищених родин, викреслених із життя історій.

Окремий акцент було зроблено на історичних передумовах: ще в ХІХ столітті Російська імперія послідовно нищила польську ідентичність - через заборони мови, тиск на освіту, переслідування за національну свідомість. Водночас частина польської громади на українських землях інтегрувалася в українське середовище, підтримувала культуру і мову - і саме ці люди нерідко ставали мішенню для репресій.

Трагедія 1930-х років посилилася ще й після поразки більшовиків у Радянсько-польська війна: радянська влада закріпила за поляками образ «небезпечного елементу». Це політичне тавро коштувало життя тисячам.

Окрему увагу приділили Наказ НКВС № 00606, який значно спростив процедуру винесення вироків через «особливі трійки». Фактично це означало ще швидші рішення і ще масовіші розстріли - без права на захист і справедливий суд.

Особливо щемливою стала розмова про Биківнянський ліс - місце масових поховань жертв політичних репресій. Для багатьох присутніх це було не просто історичне знання, а глибокий особистий досвід переосмислення зв’язку минулого з сьогоденням.

Сьогодні, коли інформаційні маніпуляції з боку держави-агресора намагаються перекроїти історію, такі зустрічі стають інструментом опору. Вони формують критичне мислення, повертають голос тим, кого намагалися змусити мовчати, і зміцнюють нашу здатність протистояти викривленням правди.

Ми - сильні, бо пам’ятаємо.

Ми - сильні, бо говоримо про складне відкрито.

Ми - сильні, бо вчимося з історії.

Як говорити коректно: словник фізичної безбар'єрності

 

Любов, що народжує Героїв

15 лютого у Центральній районній бібліотеці імені Григорія Сковороди відбулася особлива зустріч пам’яті Небесної Сотні - «Любов породжує Героїв». Це була не просто подія. Це була розмова про сенси, про джерела мужності й про ту внутрішню силу, яка змінює хід історії.

Наш гість - священник УГКЦ Іван Вихор - поєднав богословське осмислення подій Революції Гідності з історичними свідченнями та філософськими роздумами. Через Євангеліє, через слово Христа й мудрість мислителів різних епох він допоміг побачити: подвиг Небесної Сотні - це насамперед прояв діяльної любові.

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21).

Для учасників Майдану скарбом були свобода, гідність, правда. Саме тому вони стали на захист цих цінностей - хто на барикадах, хто в медичних пунктах, хто біля польових кухонь. Кожен служив іншому. Так народжувалася сила, що й сьогодні тримає Україну.

Ми говорили про любов, яка сильніша за страх. Про любов, що не замикається в самозбереженні, а виходить назовні - у вчинок, у жертву, у відповідальність. Саме така любов робить людину по-справжньому гідною. Саме така любов продовжується у вічності.

Пісні Майдану, виконані Ігорем Якубовським та учасниками «Вокальної студії на Освіти», стали живим свідченням незламності духу. У залі співали всі. І в цій спільності відчувалося головне: пам’ять — жива, вона діє, вона формує нас сьогоднішніх.

Небесна Сотня - не лише сторінка історії. Це моральний орієнтир. Це нагадування, що свобода потребує відповідальних людей, а любов - нашого щоденного плекання.

Плекаймо любов. Саме вона народжує Героїв.