Я - гранату повік не тримав у руці...
А чи треба країні сьогодні поети,
Коли понад усе їй потрібні бійці?
Закрутило мій край у страшній круговерті,
Де щодня у людей відбирають життя,
Знов замішано світ на стражданнях і смерті.
А у мене думки про безцінність буття!
Всюди - чорна брехня, всюди підлість і зрада.
Хтось у пекло іде, хтось до раю летить...
Чи портібні сьогодні пісенні рулади,
Що змивають з душі всю жорстокість за мить?!
Знову я умиваюсь сльозами і кров'ю,
Відпускаю свій біль у думки і слова,
Я хотів би наповнити край мій любов'ю,
Поки струни тремтять і душа ще жива!
Я ніколи в житті не стріляв з кулемета,
Але я - на війні й, слава Богу, не вмер!
Хай здається, що вам не потрібні Поети,
Та вони, як ніколи, потрібні - тепер!
Немає коментарів:
Дописати коментар