Михайло Бойчук: мистецтво, яке намагалися знищити

28 жовтня у Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди в межах просвітницького проєкту «Історична грамотність» відбулася зустріч «Михайло Бойчук: життя і творчість», присвячена одному з найвизначніших українських митців ХХ століття, засновнику школи монументального живопису та представнику трагічного покоління Розстріляного відродження.

Про життя і творчість художника розповіла старша наукова співробітниця Меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тамара Бойко. Завдяки її захопливій розповіді перед слухачами постала особистість митця, який прагнув створити самобутнє українське мистецтво, поєднавши національні традиції з найкращими надбаннями європейської культури.

Від Романівки до європейських мистецьких центрів

Михайло Бойчук (1882–1937) народився 30 жовтня в селі Романівка на Тернопільщині. Навчався у Львові, Відні, Кракові, Мюнхені та Парижі. Його талант і перспективи високо оцінював Михайло Грушевський, який сприяв професійному становленню молодого художника.

У Парижі Бойчук організував майстерню неовізантійського мистецтва, що стала осередком формування його власної творчої школи. Митець виробив унікальний художній стиль, у якому органічно поєдналися візантійська традиція, мистецтво Київської Русі, українська народна творчість і європейський модернізм.

У 1917 році він став одним із засновників Української академії мистецтв, згодом викладав у Київському художньому інституті. Бойчук вірив, що мистецтво має бути частиною повсякденного життя людини, прикрашати громадські споруди, житло, книги, меблі та предмети побуту.

Так сформувалася українська школа монументального живопису - бойчукізм, а навколо майстра об'єдналися талановиті художники, які стали його учнями й однодумцями.

Мистецтво, приречене радянським режимом

Творчість Михайла Бойчука була масштабною. Він створював монументальні розписи храмів і громадських споруд у Києві, Харкові, Одесі, Львові та інших містах України. Проте значна частина його робіт була знищена радянською владою. До наших днів дійшли лише окремі твори митця.

У 1936 році Михайла Бойчука заарештували за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві та контрреволюційній діяльності. 13 липня 1937 року його розстріляли в Києві разом з учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром.

Трагічна доля спіткала й дружину художника, талановиту художницю-графікесу Софію Налепинську-Бойчук. Її також заарештували та стратили у 1937 році. Репресій зазнали й інші представники мистецької школи Бойчука. Режим намагався знищити не тільки самих митців, а й результати їхньої багаторічної праці, мистецькі ідеї та пам'ять про них.

Повертаємо імена українській історії

Історія Михайла Бойчука - це історія великого творчого задуму, таланту й самовідданого служіння українській культурі. Водночас вона нагадує про цілеспрямоване нищення української інтелектуальної та мистецької еліти радянським тоталітарним режимом.

Знати такі історії важливо. Адже повернення імен репресованих митців, дослідження їхньої спадщини та збереження історичної пам'яті - частина нашої роботи зі зміцнення української культурної ідентичності.

Дякуємо Тамарі Бойко за змістовну зустріч і можливість глибше пізнати постать митця, творчість якого заслуговує на увагу й визнання.

Запрошуємо стежити за анонсами Центральної бібліотеки Солом’янки. Попереду - нові зустрічі проєкту «Історична грамотність», на яких відкриватимемо маловідомі сторінки української історії та повертатимемо з небуття імена тих, хто творив її культуру.