Іван Смеречанський, відомий у небі як "Смерека", - це не просто підполковник чи командир ескадрильї. Це людина, для якої небо стало домівкою ще до того, як вона навчилася ходити.
Уявіть собі маленьке містечко Чортків на Тернопільщині, аеродром і там працює його батько авіаційним техніком.
І поки інші діти гралися у футбол, майбутній ас виріс серед запаху гасу та гулу двигунів.
Тож коли у 2011 році Іван подав документи до Харківського університету Повітряних сил, це було не випадковістю - це було поверненням додому.
П'ять років навчання, і ось 2016-й: молодий лейтенант отримує направлення до Івано-Франківська, у легендарну 114-ту бригаду.
Там він пройшов усі сходинки - від звичайного пілота до командира ескадрильї.
А вже у 2017-му - перший бойовий виліт у зоні АТО. Тоді він ще не знав, що це були лише квіточки для нього.
24 лютого Іван в літаку на Харківщині на власні очі бачить, як починають бомбити його місто.
З цього моменту його життя перетворилося на суцільну стрічку бойових вильотів: Київщина, Харківщина, Херсонський контрнаступ, Донеччина, Луганщина, Запоріжжя.
Але справжній фурор "Смерека" здійснив під час деокупації Херсонщини. Він став одним із перших пілотів, хто впровадив у бій американські HARM - швидкісні ракети, які полюють на ворожі радари, а згодом і бомби GBU-62.
На рахунку Івана понад 200 бойових вильотів і понад 20 знищених повітряних цілей: літаки, ракети, ударні дрони.
За це він став повним кавалером ордена "За мужність" - усі три ступені знайшли свого героя.
А тепер - найцікавіше. Попри всю суворість бойового пілота, "Смерека" - людина з величезним серцем і кумедними традиціями.
Його незмінний талісман - плюшевий ведмедик, подарований друзями ще у 2018-му. Сміється, що той йому "підказує" в польоті.
А також перед кожним вильотом жодних голінь і жодних фото. Забобони? А як інакше, коли кожен виліт - це крок у зону ураження ворожої ППО.
До речі, Іван зізнається: у звичайному житті він боїться висоти. Але варто опинитися в кабіні винищувача - страх зникає.
Залишається лише робота. І холодний розум: адже ворожій ракеті байдуже, хто сидить за штурвалом.
А ще у цій історії є зворушливий сімейний момент: його батько, вже пенсіонер, коли почалася повномасштабна війна, також узяв до рук зброю.
Син у небі, батько на землі - справжній бойовий тандем.
Це не просто біографія військового. Це історія людини, яка щодня дивиться смерті в очі, але не втрачає людяності, гумору та віри в те, заради чого вона це робить.
Джерело: Bairak Oleh
Немає коментарів:
Дописати коментар