Мудрі люди кажуть: “Ми — те, що ми споживаємо!” Досвідчені додають: “Ми — те, що засвоюємо”. Ви колись замислювалися над цим?
А й справді! Рідна мова важлива! Вона несе відчуття світу, розуміння його, жагу пізнання... Вона вибудовує в нас важливі нейронні зв’язки, робить нас унікальними представниками певного етносу... Вона формує нашу самосвідомість, яку ми проносимо з колиски і до гробу... Вона живить душі наших дітей та онуків... Вона сприяє єдності та розвиткові культури!
Її ми всотуємо “з молоком матері”, її чуємо в колискових, з її допомогою вчимося реагувати, просити, запитувати, дякувати, читати, мріяти. Згодом — зізнаємося в коханні, шепочемо ніжні слова дитині, з висоти власного досвіду дякуємо батькам та вчителям за науку...
Та не завжди так виходить, щоб одна мова — на все життя. Дехто виїздить закордон — і там його зустрічає рідна мова інших людей, до якої він мусить пристосовуватися. Дехто потрапляє в інший регіон рідної країни, де рідну мову забуто і знівечено, і асимілюється. Дехто, наслухавшись облудних байок, зростає манкуртом на догоду іншим культурам... Життя людське складне й дуже непередбачуване. Ніхто не знає, що на нього чекає завтра, і як він у тому “завтра” поведеться. Та хай там що, бути сильними нам допомагає любов до рідного краю, а, отже, — його рідної мови, літератури, культури.
Люди, що спілкуються різними мовами, навряд чи колись досягнуть стовідсоткової єдності, адже вони читатимуть різні книжки, дивитимуться різні фільми, шукатимуть різної правди в історичних джерелах, вони житимуть у паралельних світах, що не мають точок дотику. Частина їх імітуватиме державну мову, якщо не житиме нею. І сьогодні, коли у нас в Україні з мовним питанням поки "все складно", ми зичимо українцям, щоб їхньою рідною і улюбленою нарешті стала українська, давня мова нашої землі, яка попри все зберегла себе і перейшла нам у спадок! А це можливо лише тоді, якщо її першою чутимуть наші діти, якщо вони купатимуться у ній, як у нашій любові. Тож хай наша українська для них стане надійним оберегом від розбрату і зазіхань чужинців! Єдине, що ми можемо наполегливо радити: більше (ще більше!) читати українською! Уголос, усією родиною! Багатійте на мову!!! Довіртеся українській! Відкрийте своє серце та ніколи не втомлюйтеся її пізнавати! Бережіть її! Хай вона стане виявом вашої усвідомленої турботи про нащадків! Вона вам за те щиро віддячить! У нашій бібліотеці є безліч цікавих сучасних яскравих, якісно виданих книжок добірною українською — як написаних в оригіналі вітчизняними авторами (класики та сучасники), так і в гарному перекладі нашою рідною мовою. І ми щиро тішимося з того, що індустрія книговидання чутливо реагує на природний запит суспільства! 
І знайте, що Центральна бібліотека Солом'янки на Освіти,14а завжди поряд і завжди готова вам допомогти! ...ба навіть історіями переходу на українську від наших невтомних читачів та друзів #рідніша_за_рідну та інформхвилинками, які зараз оприлюднюються на нашій сторінці.
Історія четверта: https://www.facebook.com/biblioteka.na.osvity/posts/2004974152978518 ... ба навіть порадами психолога! 22.02.2021 о 15-00 на сторінці Публічні бібліотеки Солом'янки під час спілкування із психологом, психотерапевном, коучем Златою Біневич дізнаємося, як "працює" мовне питання у мозку людини та як із найлегшими енергетичними втратами перейти на спілкування українською. Долучайтеся! Ми є тим, що нас живить! А нас, тих, хто любить і шанує українську книгу, більшає! 
Немає коментарів:
Дописати коментар