Цьогоріч Україна вперше у своїй історії відзначає, а не святкує, закінчення Другої світової війни разом з усією Європою. Нині - саме час й Україні почати вибудовувати своє бачення Другої світової війни, і вшановувати жертв цієї війни "не по-радянські".
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю історію війні. Рідіють ряди ветеранів, але не зникає з пам’яті людської, не йде у забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога.
Поєднання слів «людина» і «війна» суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.
Ллється кров у кожному куточку планети, ллється кров у нашій країні… І скрізь гинуть чиїсь батьки, чоловіки, брати, сини... Іде по усьому світові нова війна, ім'я якої — тероризм. В ній немає ніяких правил. Воюють не солдати проти солдатів, а злочинці проти всіх, не виключаючи дітей і жінок, хворих і старих. 70 років, після найстрашнішої, найкривавішої війни ХХ століття, на жаль, не змусили людей схаменутися, вони далі продовжують знищувати самі себе. Напередодні Дня Перемоги праціники ЦРБ імені Ф.Достоєвського нагадали людям про обличчя, жахи, трагедії ВІЙНИ, підготувавши віртуальну виставку "Обличчя ВІЙНИ!" Кожен з нас формував своє уявлення про війну з різних джерел. У кожного покоління свій культурний код. Але обличчя війни страшне і потворне.
Немає коментарів:
Дописати коментар