В кінці березня, відзначаючи сорокові дні по "небесній сотні", праціваники бібліотеки №13 на Відрадному висадили алею бузку біля своєї бібліотеки.
Травень приніс Києву паморочливо духмяне природне свято - цвітіння бузку. Бузок - це символ весни, травня, любові і життя. Наша саджанці прижилися, зазеленіли і наполегливо борються за життя. І нехай вони поки що не дарують квітів перехожим, але вони ростуть, символізуючи життя і пам'ять про героїв "небесної сотні".
А наступного травня вони щедро обдарують нас ще й квітами, які приносять щастя. Пам'ятаєте, як в дитинстві, в простому, з квіточками на чотири пелюстки, бузку треба знайти квіточку з п'ятьма (або більше) пелюстками та з'їсти її або вкинути собі за пазуху.
Бузок може виконувати бажання. Для цього в повний місяць потрібно зірвати вісім квіток бузку, міцно затиснути їх в кулаці та йти спати. Розтиснувши кулак, викласти квіти, ні в якому разі не дивлячись на них, під подушкою. Потім загадати бажання і заснути. Якщо вранці побачите, що квіти не "скарлючилися", а зберегли колір, бажання обов'язково збудеться.
Для більшості з нас найзаповітніше бажання це - мир, спокій в україні і у власному домі, і щоб "небесна сотня" ніколи знову не поповнювалася новими іменами.
Життя триває! В Києві палахкотять кетяги бузку, відцвітаючи наповнюють місто терпнким, п'янким ароматом життя.
Відцвітає бузок.
Не буває ж бо вічного в світі.
Сивий час промайне
На своєму баскому коні.
Та солодкий той сон,
Що тендітні навіяли квіти,
Як казкових надій
Не забути ніколи мені...
Немає коментарів:
Дописати коментар