Спікером зустрічі став Микола Бривко, начальник відділу науково-освітньої, організаційної та пам’яткоохоронної роботи меморіалу, дослідник масових розстрілів 1937–1941 років у Биківнянському лісі. Його лекція переконливо довела: Биківня і Соборність — не протилежності, а частини одного історичного процесу. Українська єдність формувалася не лише через акти державотворення, а й через спільний досвід втрат, спротиву й замовчуваного болю.
Більшовицький режим від самого початку існування виявив свою антигуманну сутність. В Україні терор розпочався вже у січні 1918 року з приходом загонів Муравйова, а у вересні того ж року був узаконений Декретом «Про червоний терор». Надалі радянська влада системно вибудовувала каральний механізм: масові арешти української інтелігенції, «ліквідація куркульства як класу», Голодомор 1932–1933 років, переслідування «контрреволюціонерів», «Великий терор», репресії проти національних меншин. Це була не сукупність окремих злочинів, а цілеспрямована політика знищення.
Центром розмови стала так звана «Спецділянка НКВС УРСР» площею 5,3 гектара — місце таємних поховань жертв політичних репресій. За різними оцінками, у Биківні було вбито від 20 до 100 тисяч людей. Митці, священники, управлінці, селяни, робітники, представники національних меншин — людей знищували не лише за переконання, а й «для виконання плану». Однією з найцинічніших практик радянської системи були так звані «норми розстрілу», які обчислювалися десятками тисяч. Саме тому правда про Биківню десятиліттями перебувала під грифом «таємно».
Відкриття цієї правди було тривалим і болісним. Уперше про жертв НКВС заговорили в пресі 1941 року. У 1960-х роках тему Биківні в Україні почали порушувати Лесь Танюк, Алла Горська, Василь Симоненко — люди, чиї власні долі стали символами боротьби за пам’ять, гідність і право на історичну правду.
Щиро дякуємо адміністрації Меморіального заповідника за подарований інформаційний буклет «Биківня. Від території смерті до місця пам’яті» — стислий, точний і важливий інструмент історичної просвіти.
Ми переконані: знання історії — це найкраще щеплення від наївності, маніпуляцій і повторення злочинів минулого. Саме тому упродовж 2026 року Бібліотеки Солом’янки реалізовуватимуть серію подій у межах проєкту «Історична грамотність» — як інвестицію в свідому, відповідальну і соборну Україну.
