Його дитинство пройшло в селі Задністрянське Бурштинської громади. Дмитро любив малювати. Навчався у будівельному ліцеї в Івано-Франківську, а позивний "Да Вінчі" взяв через любов до мистецтва.
У 2014-му після Революції гідності став до лав добровольців. Командував 1-ю окремою штурмовою ротою "Правого сектору". Пройшов бої за Карлівку, Піски, Авдіївку, Савур-Могилу, Старогнатівку. Був тяжко поранений, але після тримісячної реабілітації повернувся на фронт.
За особисту мужність і відвагу 30 листопада 2021 року отримав звання Героя України.
З початком повномасштабного вторгнення Дмитро став командиром спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі" 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Загинув 7 березня 2023 року на Бахмутському напрямку. Йому було лише 27. Похований на Аскольдовій могилі в Києві.
Дмитро Коцюбайло ("Да Вінчі") став символом незламності, відваги й любові до України. Його життя – це історія боротьби, і пам’ятати про нього – наш обов’язок.
