вівторок, 31 жовтня 2017 р.

Від дітей - із вдячністю

Слова щирої подяки, написані нерівним дитячим почерком, зворушливі малюнки тих, хто ще не вміє писати, нехитрі патріотичні сувеніри, виготовлені дівочими руками, смаколики -  від читачів бібліотеки імені І.Багряного для воїнів-захисників, тих, хто зі зброєю в руках захищає незалежність країни. Ми разом, і ми переможемо!
 

середу, 25 жовтня 2017 р.

Захист країни - свята справа

Про страшні події справжньої війни. Про снайперські помилки та досягнення, про полон та поранення і про складну адаптацію до мирного життя. Серйозна чоловіча розмова студентів Вищого професійного училища Національного авіаційного університету з Денисом Стрельцовим - добровольцем, командиром Збройних Сил України. 

вівторок, 24 жовтня 2017 р.

Олександр Кобиляков. "Наш дім - це наша Україна"

В літературно-мистецькій вітальні бібліотеки імені М. Реріха відбулася презентація першої збірки патріотичної поезії «Наш дім – це наша Україна» Олександра КОБИЛЯКОВА. Поет, винахідник, громадський діяч, за фахом пожежник, Олександр від початку війни за незалежність України займається волонтерською діяльністю, його винахід - турнікети (джгути) для зупинки кровотечі «Укроспас» врятували життя багатьох воїнів зони АТО.
Події, які почали відбуватися наприкінці 2013 року в нашій державі надихнули до написання поетичного твору «Наш дім – це наша Україна». 
На презентацію завітали друзі, шанувальники творчості Олександра та читачі нашої бібліотеки.

четвер, 25 травня 2017 р.

"То АТО. Дневник добровольца"

В бібліотеці №13 відбулась презентація книги письменника, добровольця, учасника АТО Дмитра ЯКОРНОВА. "То АТО. Дневник добровольца" - його дебютна книга. Свій щоденник автор почав вести для родичів, колег із рекламної справи, друзів і знайомих. 

"Возникает вопрос - а чего я вообще рвусь воевать, с белым билетом? Тем более, что я этнический русский, да и никогда прежде представить себя не мог с оружием. Не люблю насилие. По выражению Бориса Акунина, я "махровый эволюционист", противник любых революций ы потресений. Прекрасно понимаю невозможность быстрого слома совка, не верю в скачок из дикого капитализма в бескоррупционную демократию. Так что воров и преступников во власти считал неизбежным злом, работал себе тихонько в рекламе, размещая этих самых воров на билбордах... На выборы не ходил ни на какие ни разу. А на случай полной безнадеги с правителями готовился к переезду на постоянное место жительства в Европу.
Однако в марте 2014-го стало ясно, что наши внутренние проблемы - ничто перед внешней угрозой: соседушка РФ в одночасье превратилась в четвертый Рейх. "АТО" - это война на истощение, кто бысрее развалится - Украина или страна-бензоколонка. И пока более вероятно первое - значит, нужно не дать Украине, Киеву и моей семье стать частью "русского мира". Впереди у русского мира только углубление изоляции, кризисы и безнадега, но перед кончиной Путин и Ко могут отхапать еще много территорий." (Д.Якорнов) 

пʼятницю, 5 травня 2017 р.

Мак як символ пам'яті

З давніх-давен в Україні святили мак і обсівали ним людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу й захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна тремтлива квітка несе в собі незнищенну пам'ять народу. Дівчата, у сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід. 
Щоб зізнатися в коханні нерішучому парубку, дівчата виплітали вінок з волошок та польових маків. Волошка - символ простоти і ніжності, мак - символ надії. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.
В українській народній міфології квітка червоного маку має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. 
Не злічити порівнянь, в яких опоетизована краса макового цвіту із дівочою вродою: "дівчина, як маківка", "повна, як маківка", "цвіте, як маківка", "червоніє, як маків цвіт"...
Неповторна краса, рідкіснек видовище природи, коли мак цвіте!
Мак був вперше використаний для вшанування пам'яті солдатів, що полягли під час Першої світової війни. Символ поширений у Західній Європі, Північній Америці та Австралії. 
Моїні Майкл, викладачка Університету Джорджії (США), працівниця Християнської асоціації молодих жінок 1918 ролку написала вірша "Ми збережемо віру", в якому обіцяла носити червони мак у пам'ять про загиблих. Саме вона у листопаді того ж року причепила черовний шовковий мак на пальто.
Потім Моїні Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни. Для итого, щоб зібрати необхідні кошти, жінка запропонувала продавати штучні маки із шовку як символ пам'яті. 1920 року Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а у 1921 році червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. 
Червоний мак вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.
Дизайн українського червоного мака розроблено за сприяння Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.
У березні 2015 року указом Президента України запроваджено День пам'яті та примирення, який відзначається 8 травня з гаслом "Пам'ятаємо. Перемагаємо".


   

середу, 3 травня 2017 р.

Українські кіборги проти московських окупантів

4 травня о 17:00 Національний музей літератури України з видавництвом "Ярославів Вал" запрошують на презентацію роману Євгена СТЕБЛІВСЬКОГО "Україна в епіцентрі світового шторму" (оцінки, прогнози, коментарі).
Шлях Воїна дано його зрозуміти і пройти до кінця тільки обраним...
Справжні герої виростають з крові своїх попередників - Гонти, Богуна, Шухевича... І вони знову виросли, - на книижках про Хмеля і Сагайдачного, про запорожців і упівців, про гайдамаків, холодноярівців і січових стрільців.
Виросли - і стали насмерть в Донецькому аеропорту проти споконвічного ворога! Це захопливий український бойовик про Батьківщину і кохання, які сильніші смерті!

Запрошені до участі: Борис Гуменюк, Роман Коваль, "кіборг" Микола Тихонов, Руслан Найда, Олександр Скрипник, Павло Щириця.
Інформаційна підтримка: Історичний клуб "Холодний Яр".
Ведучий: Михайло Слабошпицький
Адреса: вул. Б.Хмельницького, 11 (метро "Театральна")
Вхід вільний і бажаний.   

четвер, 27 квітня 2017 р.

Відкриття меморіальної дошки Олегу Афанасу

Відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки "кіборгу" Олегу Афанасу на стіні середньої загальноосвітньої школи №12, в якій навчався воїн.
У вересні 2014 року Олег Афанас записався добровольцем до 54 бригади Прутсько-Померанського полку, 4 роти. Став на захист Вітчизни. У жовтні того ж року вступив до лав новоствореної на той час 81-ї окремої аеромобільної десантно-штурмової бригади. Проходив активну підготовку і брав участь в обороні Донецького аеропорту.
23 квітня 2016 року в ході проведення антитерористичної операції та виконання бойового завдання в районі м.Авдіївка Донецької області, під час ведення розвідки місцевості снайпер страший солдат Олег Афанас отримав смертельне поранення внаслідок підриву на осколковій протипіхотній міні, прикривши своїм тілом від поранення товаришів.
Указом Президента України від 17.06.2016 року № 258/2016 старший солдат Олег Афанас "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом "За мужність" 3 ступеня (посмертно).
23 квітня 2016 року Всеукраїнське об'єднання "Країна" нагородило Олега Афанаса медаллю "За оборону рідної держави".
Олег також був нагороджений нагрудними знаками "Без права на славу", "Обов'язок виконано зх честю" та "Захисникам Вітчизни".

Джерело: Солом'янська районнна в місті Києві державна адміністрація 

четвер, 16 березня 2017 р.

Про День українського добровольця

"Я теж пішов у військкомат. Сказали: "Ні!". 
А хто мені буде вказувати, як я маю жити?!"
Борис Гуменюк, письменник, доброволець

Цього року в нашому календарі з'явилася нова дата - День українського добровольця. Віднині ми відзначатимемо її щороку 14 березня "з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності УКраїни, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги і турботи про учасників добровольчих формувань та підтримку ініціативи громадськості" (Постанова Верховної Ради України "Про встановлення Дня українського добровольця" від 17 січня 2017 року № 1822-VIII).
Про мужність і відданість, про сміливість та доброту, про щирість та відчайдушність українських добровольців, про всіх, хто не чекає наказу і за власним покликом готовий захищати державу, говорили в цей день в бібліотеках Солом'янки.
"Вони були першими, вони стали кращими" - патріотична година (бібліотека імені П.Вершигори
"Єдиний шлях - боротьба" - тематична викладка (бібліотека "Солом'янська")
"Вартові української гідності" - патріотичний урок (БСЧ імені О.Гончара)
"За покликом серця" - книжково-документальна виставка (бібліотека імені О.Новікова-Прибоя
Про традиції добровольчого руху, що лишилися нам у спадок, про долі окремих добровольців, наших сучасників, дізналися читачі бібліотеки імені І.Багряного. На прикладі батальйону Кульчицького, з бійцями якого у бібліотеки складися добрі стосунки, йшлося у розповідях бібліотекарів.

пʼятницю, 24 лютого 2017 р.

"Історія України написана не чорнилом, а кров'ю"

Вже три роки відділяє нас від подій листопада 2013 - лютого 2014 року. Там, на Майдані, відроджувалася українська нація, наш Гімн набув нового звучання, а кольори національного стягу ніколи до цього не були такими символічними, як на тлі невинної крові...
Покалічені людські тіла і серця. Михайлівський собор, Майдан, залитий кров'ю, барикади, шини. Революція Гідності. Небесна сотня. Сини і дочки України. Ті, для кого слова "гідність", "незалежність" та "свобода" були не просто словами.
Небесна сотня в небо полетіла.
Небесна сотня - безневинна жертва...

четвер, 26 січня 2017 р.

Презентація "Щоденника дончанки / гуцулки"

"... страх змушує людей ставати безголосими. 
А бажання наживи - безпринципними"
(Анна Гуцулка) 
Вчора читачі бібліотеки імені М.Реріха мали змогу познайомитися з незвичайною людиною - Жінкою на ім'я АННА ГУЦУЛКА (Анна Гузь). 
В 2013 році Анна була єднією з тих, хто підтримав Майдан в Києві та став активним учасником Євромайдану в Донецьку. Вона пережила полон... Пережите вилилось в книгу "Щоденник дончанки / гуцулки", яку молода письменниця випустила завдяки невеликому гранту та яку презентувала користувачам бібліотеки
"Дневник создавался... как способ не сойти с ума и переосмыслить происходящее в стране". В "Щоденнику" немає кривавих подробиць, в ньому - життя Анни після полону. Тяжке життя після важкого вибору: "Мы проезжали в такси через весь Донецк, по его красивым и безлюдным улицам, под музыку "Океана Эльзы". "Я не здамся без бою", - пел Святослав Вакарчук. А я рыдала... Отличный выбор: флаг, язык, культура моей Украины или - родной город. В страшном сне не придумаешь. Разве это не одно и тоже?"

В дописі використані цитати із інтерв'ю з письменницею, опубліковані в газеті "Факти":