четвер, 29 липня 2021 р.

Інформація щодо надання послуг внутрішньо переміщеним особам з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в липня 2021 року

Кількість запланованих та проведених публічних заходів, що стосуються тематики тимчасово окупованого Криму - 13. З них:
  • Засідання жіночого клубу "Лада", членами якого є ВПО - 2 заняття (бібліотека №13)
  • Письмові інформаційні довідки (4): "Отримання внутрішньо переміщеними особами статусу безробітного"; "Адреси кризових центрів: Київ"; "Кредити на житло для внуnрішньо переміщених осіб"; "Про ГО "Донбас SOS" (БСЧ імені О.Гончара)
  • Презентація інформаційного куточка "ВПО: корисна інформація" (БСЧ імені О.Гончара)
  • Цикл літературних онлайн-читань "Казки народів Криму": "Дурний Вовчисько", "Про хлопчика, який розумів мову птахів", "Про мудрого віслюка", "Селянин і шайтан" (БСЧ імені О.Гончара)
  • Інформаційний репортаж "Крим - українська земля" (БСЧ імені О.Гончара)

пʼятницю, 23 липня 2021 р.

22 липня 2014 року Сєвєродонецьк був звільнений від російських банд

22 липня минуло сім років з часу звільнення Сєвєродонецька від терористів ЛНР.
Ця подія для багатьох жителів міста стала справжнім історичним і знаковим моментом. Український народ висловив свою незгоду і наполіг на продовженні руху до імплементації загальнолюдських цінностей. Кремлівські маріонетки злякалися, деякі з них почали тікати, а інші активно підтримали терористичну агресію, що виникла з боку Московії в момент цих важких історичних випробувань для України.
Одна із мешканок Сєвєродонецька Тетяна Белянская пригадує про події тих часів. Під час окупації вона знаходилась у місті, виходила на роботу в свою кав'ярню «АртИшок» – не знімала прапор України з кав'ярні і пригадує прикмету.
«У мене тут висів білборд – на одній стороні був Мозговий – його обличчя, а на іншій стороні – прапор «ЛНР». Клеїли дуже швидко, мабуть, вночі. Дивлюся, їдучи на роботу, одна смужка від прапора відпала. Я кажу дівчатам – напевно, коли повністю відпаде – нас звільнять. Через деякий час друга смужка відпала. Я йду 21 липня на роботу, був дощ, дивлюся – останній клаптик вже валяється в траві. Я кажу – все, нас точно будуть звільняти».
Тоді ж у мережі з'явилося відео, як з Рубіжного йде танк в бік міста, але було не ясно – чи то в Лисичанськ, чи то в Сєвєродонецьк. Радість була неймовірна після відео. «Я не знаю, що я відчула, якийсь божевільний стан. Я вийшла на вулицю – там перші машини, їдуть бобіки, автобуси, всі брудні, в пилюці, прапори висять українські. Я почала кричати, махати, плакати», – зазначає Тетяна, вона і дотепер плаче, згадуючи ці події. «Ми йшли пішки, кому могли – повідомляли дорогою. Вже стояли вояки, їм вручали хліб-сіль. Вони стояли замучені та розгублені. Але у них не було розслабленості, вони стояли в бойовій стійці намагаючись швидше виїхати. Весь мітинг зайняв близько 15 хвилин. Я пам'ятаю – бабусі-дідусі прибігли, хто сигарети пропонував бійцям, хто гроші, хто шоколадку. Вони відмовлялися», – каже Тетяна.
Заступник губернатора Ольга Лішік розповіла, що весь час, поки місто було окупованим, не їхала звідти. «Я так виходила сама на проспект, дивлюся – і нікого немає. Взагалі нікого, порожньо. Люди масово виїжджали із міста, – 500 чоловік, а то й по тисячу в день. Їхали до Москви у Краснодар, до родичів і поверталися, коли вже було все спокійно. Тобто вони цього не бачили», – зазначила Лішік. Життя в окупації у неї викликало три почуття: страх, невідомість і відчуття віртуальної реальності, як у комп'ютерній грі. «Я думала, що ніколи більше не одягну вишиванку, тому що мене просто вб'ють за це. Коли відбулося звільнення – люди почали по-справжньому усвідомлено сприймати свою символіку, дорожити нею».
На її думку, при звільненні спрацювала і тактика переговорів, і силова тактика.
«Коли Сєвєродонецьк звільнили, мені подзвонили і сказали – пішли, зараз будуть вивішувати Український прапор на будівлю місцевого ДК. Ми зібралися, у мами День народження якраз, я кажу – «Мамо, підемо подивимось, як будуть вішати наш прапор».
За її словами, це було вже після обіду 22 липня.
«…З шостої ранку були дуже сильні бої і вибухи. За Чистим озером вибухало все, скло тремтіло на вікнах, і десь о 13.00 все припинилося. Гриміло десь по околицях, але сказали, що вже все закінчилось. Як прикмета війни – рація «Зело». Напевно, у всіх вона стояла. Кожен перемовлявся і всі слухали цих сепаратистів, щоб розуміти хоча б – що у них на думці. Спочатку була тиша повна потім вони почали говорити «Не може бути», почуття розчарування у них, істерика, паніка і потім тиша. Всі зрозуміли, що це не просто так».
Із 22 вересня місто стало тимчасовим адміністративним центром Луганської області.

четвер, 8 липня 2021 р.

План заходів бібліотек ЦБС Солом’янського району м. Києва із вшанування у 2021 році пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

1

20-29 серпня

Загальносистемна декада патріотизму «Ти на коліна не стала! Героям твоїм слава!»

Всі бібліотеки

2

20 серпня, 14:00

Відеопрезентація «Герої серцями палають яскраво»

Бібліотека імені О.Довженка

3

25-29 серпня

Територія пам’яті (виставка) «Війна. Родина. Україна»

Бібліотека «Солом’янська»

4

26-29 серпня

«Дати. Події. Люди» - цикл інформаційних повідомлень (висвітлення в блогах бібліотек та сторінках в соцмережах прикладів героїзму воїнів)

Всі бібліотеки ЦБС

5

26 серпня, 11:00

Патріотичні відеочитання «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі»

Бібліотека №13

6

26 серпня, 13:00

Викладка літератури «За синєє небо, за жовте колосся»

Бібліотека №11

7

26 серпня, 16:00

Зустріч-дискусія «Пам’ять як складова національної гідності»

ЦРБ імені Ф.Достоєвського

8

26 серпня

Книжково-ілюстративна виставка «Мужність. Честь. Сила. Відвага»

Бібліотека імені Є.Гуцала

9

26 серпня

Інформування «Пам'ятаймо про всіх, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України»

Бібліотека №15

10

27 серпня

Відеопрезентація меморіального куточка «Час вибрав їх…»

Бібліотека №13

11

27 серпня, 12:00

Відеоогляд «Гуснуть душі, наче зорі срібні»

БСЧ імені М.Лермонтова

12

27 серпня, 12:00

Відеопрезентація «Вони - солдати, що кладуть життя заради нас і мирного світання»

Бібліотека «Преображенська»

13

28 серпня, 12:00-13:00

Інформаційно-просвітницька акція серед жителів мікрорайону  (роздача інформаційних листівок) «Сонях – символ життя, відданого за Україну»

Бібліотека імені І. Багряного

14

29 серпня

Книжкова виставка «Не скорені війною»

Бібліотека імені М.Реріха

15

29 серпня

Відеоінформування «Іловайськ»

Бібліотека імені М.Бажана

16

29 серпня

Книжково-ілюстративна виставка «Герої завжди поміж нас»

Бібліотека імені І.Світличного

17

29 серпня

Героїко-патріотична виставка «Україна - більше за життя»

Бібліотека імені В.Нестайка


Заходи Бібліотек Солом’янки щодо відновлення і збереження національної пам’яті про події Української революції 1917-1921 років в ІІ кварталі 2021 року

Історичний хронограф «Видатні діячі Української революції 1917-1921 рр» (БСЧ імені О.Гончара):
  • «Роль Михайла Грушевського як керівника Центральної Ради УНР» (квітень)
  • «Володимир Винниченко – перший прем'єр і автор головних документів УНР» (травень)
Історичний портрет «Павло Скоропадський - розбудовник Української держави» (14 травня, бібліотека «Преображенська»)

Інформування «Євген Петрушевич, український громадсько-політичний діяч, правник, президент ЗУНР» (3 червня, ЦРБ імені Ф.Достоєвського)

Виставка-спогад «Євген Коновалець та його доба» (10 червня, БСЧ імені М.Лермонтова)



Вікторина «З Коновальцем за державну незалежність» (13 червня, бібліотека «Солом’янська») 

Патріотична вікторина «Життя і смерть Євгена Коновальця» (14 червня, бібліотека імені І.Багряного) 

Інформування «130 років Євгену Коновальцю» (14 червня, ЦРБ імені Ф.Достоєвського)

Виставка-портрет «Батько українського визвольного руху» (14 червня, бібліотека імені І.Світличного)





Виставка-розвідка «Євген Коновалець. Шлях перетворень і боротьби» (14 червня, бібліотека імені О.Новікова-Прибоя) 





вівторок, 6 липня 2021 р.

Звільнення Краматорська від проросійських сил

5 липня 2014 року українські військові звільнили м. Краматорськ від бойовиків сепаратистського угрупування ДНР разом з російськими терористами. Силами АТО було витіснено проросійські ворожі угруповання із Краматорська, і над містом піднято прапор України.
На початку травня тривала спецоперація зі звільнення території Донеччини від російсько-сепаратистських ворожих сил. Сергій Пашинський, в. о. голови Адміністрації Президента України оголосив, що АТО на території Краматорська вийшла у фінальну стадію, але активні бойові дії тривали ще близько місяця. В результаті активних дій Українських військових 5 липня, після поразки у Слов'янську, сили ДНР покинули Краматорськ, після чого його зайняли українські війська.
5 липня 2014 року о 13:00 бійцями-розвідниками 2-го батальйону Нацгвардії над міськрадою Слов'янська встановлено український прапор. Того ж дня передові сили Нацгвардії увійшли й до Краматорська. Першими йшли розвідники та сапери, за ними – інші військові підрозділи.
Уперше урочисто відзначено День звільнення Краматорська на державному рівні у 2016 році (друга річниця звільнення міста).

Джерело: https://cutt.ly/imzum30

Олена Павлівна Отт-Скоропадська

5 липня 1919 року в Берліні у Німеччині, народилася Олена Павлівна Отт-Скоропадська, молодша дочка гетьмана Павла Скоропадського, яка активно займалась Гетьманським рухом в еміграції.
Усе життя надіялась що ідеї та діяльність Павла Скоропадського знайдуть більш ширше розуміння і підтримку в українському суспільстві. З 1975-го очолювала Союз гетьманців-державників.
«Я напевно була зачата в Києві в найуспішніший період Гетьманату», – писала у спогадах. Вона єдина з-поміж шести дітей своїх батьків, яка вперше відвідала Україну в 1991-му році. Це сталося, коли їй було вже 72 роки.
«Я завжди задумувалася: наскільки може бути щасливою людина без батьківщини? Дев’ять років тому я вперше приїхала в Україну і тільки тут відчула себе українкою», – ці слова сказала пізніше Олена Отт-Скоропадська в одному із своїх інтерв’ю.
За своє життя Олена Павлівна була двічі одружена. Перший чоловік невдовзі після весілля загинув, перебуваючи на фронті Другої світової війни. З другим чоловіком, швейцарцем Людвігом Оттом – прожила майже 60 років.
Померла Олена Павлівна Отт-Скоропадська 4 серпня 2014-го у Швейцарії. Там залишились мешкати її доньки Олександра та Ірен.
Зі спогадів Олени Отт-Скоропадської «Остання з роду Скоропадських»:
«Я часто з захопленням думаю про своїх батьків. Чого тільки не довелося пережити цим людям за 47 років їхнього подружнього життя! … Я ніколи не почула від матері жодного слова нарікання за втрачені багатства, і від батька також. Це було для них обох несуттєвим. Що боліло моїх батьків, то це втрата улюблених людей, розчарування в людських стосунках, ненадійність, брак людської доброти й порядності, усе речі, які не мали матеріального виміру, з якими батькам, проте, довелося стикатися протягом усього їхнього життя».