вівторок, 31 жовтня 2017 р.

Від дітей - із вдячністю

Слова щирої подяки, написані нерівним дитячим почерком, зворушливі малюнки тих, хто ще не вміє писати, нехитрі патріотичні сувеніри, виготовлені дівочими руками, смаколики -  від читачів бібліотеки імені І.Багряного для воїнів-захисників, тих, хто зі зброєю в руках захищає незалежність країни. Ми разом, і ми переможемо!
 

середа, 25 жовтня 2017 р.

Захист країни - свята справа

Про страшні події справжньої війни. Про снайперські помилки та досягнення, про полон та поранення і про складну адаптацію до мирного життя. Серйозна чоловіча розмова студентів Вищого професійного училища Національного авіаційного університету з Денисом Стрельцовим - добровольцем, командиром Збройних Сил України. 

вівторок, 24 жовтня 2017 р.

Олександр Кобиляков. "Наш дім - це наша Україна"

В літературно-мистецькій вітальні бібліотеки імені М. Реріха відбулася презентація першої збірки патріотичної поезії «Наш дім – це наша Україна» Олександра КОБИЛЯКОВА. Поет, винахідник, громадський діяч, за фахом пожежник, Олександр від початку війни за незалежність України займається волонтерською діяльністю, його винахід - турнікети (джгути) для зупинки кровотечі «Укроспас» врятували життя багатьох воїнів зони АТО.
Події, які почали відбуватися наприкінці 2013 року в нашій державі надихнули до написання поетичного твору «Наш дім – це наша Україна». 
На презентацію завітали друзі, шанувальники творчості Олександра та читачі нашої бібліотеки.

четвер, 25 травня 2017 р.

"То АТО. Дневник добровольца"

В бібліотеці №13 відбулась презентація книги письменника, добровольця, учасника АТО Дмитра ЯКОРНОВА. "То АТО. Дневник добровольца" - його дебютна книга. Свій щоденник автор почав вести для родичів, колег із рекламної справи, друзів і знайомих. 

"Возникает вопрос - а чего я вообще рвусь воевать, с белым билетом? Тем более, что я этнический русский, да и никогда прежде представить себя не мог с оружием. Не люблю насилие. По выражению Бориса Акунина, я "махровый эволюционист", противник любых революций ы потресений. Прекрасно понимаю невозможность быстрого слома совка, не верю в скачок из дикого капитализма в бескоррупционную демократию. Так что воров и преступников во власти считал неизбежным злом, работал себе тихонько в рекламе, размещая этих самых воров на билбордах... На выборы не ходил ни на какие ни разу. А на случай полной безнадеги с правителями готовился к переезду на постоянное место жительства в Европу.
Однако в марте 2014-го стало ясно, что наши внутренние проблемы - ничто перед внешней угрозой: соседушка РФ в одночасье превратилась в четвертый Рейх. "АТО" - это война на истощение, кто бысрее развалится - Украина или страна-бензоколонка. И пока более вероятно первое - значит, нужно не дать Украине, Киеву и моей семье стать частью "русского мира". Впереди у русского мира только углубление изоляции, кризисы и безнадега, но перед кончиной Путин и Ко могут отхапать еще много территорий." (Д.Якорнов) 

пʼятниця, 5 травня 2017 р.

Мак як символ пам'яті

З давніх-давен в Україні святили мак і обсівали ним людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу й захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна тремтлива квітка несе в собі незнищенну пам'ять народу. Дівчата, у сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід. 
Щоб зізнатися в коханні нерішучому парубку, дівчата виплітали вінок з волошок та польових маків. Волошка - символ простоти і ніжності, мак - символ надії. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.
В українській народній міфології квітка червоного маку має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. 
Не злічити порівнянь, в яких опоетизована краса макового цвіту із дівочою вродою: "дівчина, як маківка", "повна, як маківка", "цвіте, як маківка", "червоніє, як маків цвіт"...
Неповторна краса, рідкіснек видовище природи, коли мак цвіте!
Мак був вперше використаний для вшанування пам'яті солдатів, що полягли під час Першої світової війни. Символ поширений у Західній Європі, Північній Америці та Австралії. 
Моїні Майкл, викладачка Університету Джорджії (США), працівниця Християнської асоціації молодих жінок 1918 ролку написала вірша "Ми збережемо віру", в якому обіцяла носити червони мак у пам'ять про загиблих. Саме вона у листопаді того ж року причепила черовний шовковий мак на пальто.
Потім Моїні Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни. Для итого, щоб зібрати необхідні кошти, жінка запропонувала продавати штучні маки із шовку як символ пам'яті. 1920 року Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а у 1921 році червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. 
Червоний мак вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.
Дизайн українського червоного мака розроблено за сприяння Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.
У березні 2015 року указом Президента України запроваджено День пам'яті та примирення, який відзначається 8 травня з гаслом "Пам'ятаємо. Перемагаємо".