Як говорити коректно: словник фізичної безбар'єрності

 

Любов, що народжує Героїв

15 лютого у Центральній районній бібліотеці імені Григорія Сковороди відбулася особлива зустріч пам’яті Небесної Сотні - «Любов породжує Героїв». Це була не просто подія. Це була розмова про сенси, про джерела мужності й про ту внутрішню силу, яка змінює хід історії.

Наш гість - священник УГКЦ Іван Вихор - поєднав богословське осмислення подій Революції Гідності з історичними свідченнями та філософськими роздумами. Через Євангеліє, через слово Христа й мудрість мислителів різних епох він допоміг побачити: подвиг Небесної Сотні - це насамперед прояв діяльної любові.

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21).

Для учасників Майдану скарбом були свобода, гідність, правда. Саме тому вони стали на захист цих цінностей - хто на барикадах, хто в медичних пунктах, хто біля польових кухонь. Кожен служив іншому. Так народжувалася сила, що й сьогодні тримає Україну.

Ми говорили про любов, яка сильніша за страх. Про любов, що не замикається в самозбереженні, а виходить назовні - у вчинок, у жертву, у відповідальність. Саме така любов робить людину по-справжньому гідною. Саме така любов продовжується у вічності.

Пісні Майдану, виконані Ігорем Якубовським та учасниками «Вокальної студії на Освіти», стали живим свідченням незламності духу. У залі співали всі. І в цій спільності відчувалося головне: пам’ять — жива, вона діє, вона формує нас сьогоднішніх.

Небесна Сотня - не лише сторінка історії. Це моральний орієнтир. Це нагадування, що свобода потребує відповідальних людей, а любов - нашого щоденного плекання.

Плекаймо любов. Саме вона народжує Героїв.

Биківня і Соборність: пам’ять як умова єдності

22 січня, у День Соборності України, в Центральній бібліотеці Солом'янки імені Григорія Сковороди відбулася просвітницька зустріч «Биківня – територія пам’яті» — перша подія з циклу, запланованого у партнерстві з Меморіальним заповідником «Биківнянські могили». Її символічність була глибшою, ніж може здатися на перший погляд: говорити про масові репресії в день національної єдності — означає чесно дивитися в корінь нашої історії.

Спікером зустрічі став Микола Бривко, начальник відділу науково-освітньої, організаційної та пам’яткоохоронної роботи меморіалу, дослідник масових розстрілів 1937–1941 років у Биківнянському лісі. Його лекція переконливо довела: Биківня і Соборність — не протилежності, а частини одного історичного процесу. Українська єдність формувалася не лише через акти державотворення, а й через спільний досвід втрат, спротиву й замовчуваного болю.

Більшовицький режим від самого початку існування виявив свою антигуманну сутність. В Україні терор розпочався вже у січні 1918 року з приходом загонів Муравйова, а у вересні того ж року був узаконений Декретом «Про червоний терор». Надалі радянська влада системно вибудовувала каральний механізм: масові арешти української інтелігенції, «ліквідація куркульства як класу», Голодомор 1932–1933 років, переслідування «контрреволюціонерів», «Великий терор», репресії проти національних меншин. Це була не сукупність окремих злочинів, а цілеспрямована політика знищення.

Центром розмови стала так звана «Спецділянка НКВС УРСР» площею 5,3 гектара — місце таємних поховань жертв політичних репресій. За різними оцінками, у Биківні було вбито від 20 до 100 тисяч людей. Митці, священники, управлінці, селяни, робітники, представники національних меншин — людей знищували не лише за переконання, а й «для виконання плану». Однією з найцинічніших практик радянської системи були так звані «норми розстрілу», які обчислювалися десятками тисяч. Саме тому правда про Биківню десятиліттями перебувала під грифом «таємно».

Відкриття цієї правди було тривалим і болісним. Уперше про жертв НКВС заговорили в пресі 1941 року. У 1960-х роках тему Биківні в Україні почали порушувати Лесь Танюк, Алла Горська, Василь Симоненко — люди, чиї власні долі стали символами боротьби за пам’ять, гідність і право на історичну правду.

Щиро дякуємо адміністрації Меморіального заповідника за подарований інформаційний буклет «Биківня. Від території смерті до місця пам’яті» — стислий, точний і важливий інструмент історичної просвіти.

Ми переконані: знання історії — це найкраще щеплення від наївності, маніпуляцій і повторення злочинів минулого. Саме тому упродовж 2026 року Бібліотеки Солом’янки реалізовуватимуть серію подій у межах проєкту «Історична грамотність» — як інвестицію в свідому, відповідальну і соборну Україну.