вівторок, 17 травня 2016 р.

Реалії сьогодення визначили новий напрямок роботи бібліотек: моральна (і не тільки) підтримка воїнів Збройних Сил України, бійців АТО, допомога родинам, що через воєнні дії були вимушені покинути свої домівки. А ще сьогодні надзвичайно важливо сприяти вихованню сучасного громадянина-патріота Української дердави, формуванню у дітей та молоді переконливого почуття патріотизму й громадянської свідомості. 

понеділок, 16 травня 2016 р.

Гордість нації: СОФІЯ РУСОВА

Бути гарним педагогом - це бути 
справжнім реформатором 
майбутнього життя України, 
бути апостолом Правди і Науки
С.Русова
Софія Федорівна РУСОВА - видатний педагог та письменниця, громадський та політичний діяч, палка прихильниця національного виховання, фундатор українського краєзнавства.
"Обов'язок понад усе!" - такий девіз вона собі обрала. 
Золоті джерела праць Софії Русової - не тільки історія педагогічної і психологічної думки, а й цілком сучасний, із сьогоднішніх позицій погляд на загальну проблему школи й освіти, визначення її цілей, завдань, основних принципів побудови змісту, форм і методів організації навчання.
Дослідники вважажють, що за обсягом і рівнем просвітянської роботи Русова стоїть на одному щаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською, а за силою і пристрастю, з якими звучало її слово на захист української культури, духовності, рідної мови, її можна зрівняти з Лесею Українкою.  

четвер, 5 травня 2016 р.

"У полях Фландрії"

"У полях Фландрії" - один з найпопулярніших та найцитованіших віршів про війну.
Згадані в ньому червоні маки, що росли на могилах загиблих, стали маками пам'яті - одним з найупізнаванніших символів пам'яті жертв озброєних конфліктів. Вірш та квітка маку стали відомими символами Дня пам'яті у всій Співдружності націй, зокрема, у Канаді, де "У полях Фландрії" є одним з найвідоміших літературних творів країни. Цей вірш широко відомий у США.
В Україні червоний мак як символ пам'яті полеглих вперше використали на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни в 2014 році.
In Flanders fields the poppies blow
Between the crosses, row on row,
That mark our place; and in the sky
The larks, still bravely singing, fly
Scarce heard amid the guns below.
We are the Dead. Short days ago
We lived, felt dawn, saw suset glow,
Loved and were loved, and now we lie
In Flanders fields.
Take up our quarrel wiss the foe:
To you from failing hands we throw
The torch; be yours to hold it high.
If ye break faith with us who die
We shall not sleep, though poppies grow
In Flanders filds.
Автор "У полях Фландрії" - підполковник Джон Мак-Крей - канадський поет, лікар, доктор медицини, художник. Воював під час Першої світової війни та був хірургом у Бельгії під час другої битви на Іпрі. Відомий віршем-меморіалом війні "У полях Фландрії". 
Існують різні версії того, що саме надихнуло автора написати його найвідоміший твір, "In Flanders Fields", та найпоширенішою є думка про те, що Мак-Крей написав "У полях Фландрії" 3 травня 1915 року, за день після перебування на відспівуванні та похороні його друга, лейтенанта Алекса Гелмера, вбитого у Другій битві під Іпром. Під час похорону Мак-Крей помітив, як швидко ростуть маки навколо могил загиблих. Наступного дня, у дворі польового шпиталю (інша версія - в задній частині санітарної машини), він і написав "In Flanders Fields", центральним елементом якого став дикий мак. 
Згідно з легендою, товариші по зброї відновили вірш після того, як Мак-Крей, незадоволений своєю роботою, викинув її. 
"In Flanders Fields" вперше вийшов друком анонімно у журналі Punch 8 грудня 1915 року, однак за рік Мак-Крей вже був зазначений у списку авторів як його автор.

У квітні 2015 року Український інститут національної пам'яті та Посольство Канади в Україні оголосили присвячений Дню пам'яті та примирення конкурс на кращий переклад "In Flanders Fields". У конкурсі взяли участь 58 учасників, які надали 64 варіанти перекладу вірша. Переможцем конкурсу стала Оксана Самара.
В полях фламандських квітне мак
поміж хрестів - скорботний знак
Про нас; а жайвір серед хмар
Нам шле свій спів - останній дар,
Ледь чутний тут крізь грім атак.
Бо ми, полеглі в цих полях,
Ми, що кохали, нині - прах,
Жили - і приняли удар
В полях фламандських.
Ідіть у бій, забувши страх,
Нам світоч випав з рук, відтак - 
Вам підіймати цей тягар!
Якщо загасне віри жар - 
Наш сон розвіється, як мак,
В полях фламандських...